Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

населення починає трансформуватись у напрямку зростання частки
середнього та вищого середнього класу окрім мотиву, пов’язаного із
тимчасовим згладжуванням так званих касових розривів, з’являється
мотив примноження багатства. На нього може поширюватись принцип
міжгенераційної корисності, що ще більше заохочує до розміщення
заощаджень у довгострокових активах. Завдяки таким змінам відбувається
трансформація щільності розподілу заощаджень за мотивами. Зростання
значення заощаджень з мотивом примноження багатства забезпечує попит
на активи, який в умовах глобальної фінансової інтеграції підштовхує
капітал до вивезення з міркувань диверсифікації чи з міркувань
оптимізації структури багатства;
• по-друге, сучасна трансформація фінансових систем відбувається в
напрямку розширення можливостей інвестицій в активи. Відповідно, це
призводить до ситуації, коли зростання добробуту стає ендогенною
функцією попиту на активи. Тобто чим більшою мірою зростає добробут,
тим більшою мірою зростає попит на ті варіанти інвестицій, які
привабливіші, ніж традиційне розміщення коштів на банківських
депозитах. Хода пліч-о-пліч такої трансформації зі змінами щільності
розподілу заощаджень за мотивами стає фундаментальною причиною
розкручування спіралі попиту і пропозиції активів, доступних до
інвестування в глобальних масштабах, іншим боком чого є вивіз капіталу;
• по-третє, на сьогодні формується інституціональний розрив між
фінансовими системами країн, які здійснили глибоку модернізацію
останніх, і які такої модернізації не здійснили (детальніше про це див.
вище). Внаслідок цього, можна виділити: країни, фінансові системи яких
генерують активи, а останні обслуговують реальні та суто фінансові
процеси (США, Велика Британія, Нідерланди, Канада, Австралія тощо);
країни, які відстають за швидкістю модернізації фінансової системи, але в
яких роль фінансових посередників виконують банки, спроможні певною
мірою згладжувати попит на альтернативні варіанти розміщення коштів; і
країни, фінансові системи яких не генерують високоякісні активи,
придатні для інвестування широкого кола економічних агентів (країни з
ринками, що виникають, та решта країн світу). У поєднанні з попередніми
явищами інституціональний розрив у можливостях фінансових систем сам
по собі заохочує капітал до руху, оскільки привносить елемент системної
конкуренції (в цьому випадку конкуренції фінансових систем) у
транскордонні процеси врівноваження попиту на активи і їх пропозиції;
365