Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

говорить про те, що проблеми із суверенною платоспроможністю вже не
можуть розглядатись як панівні детермінанти руху капіталу від бідних до
заможних націй. Основна причина, окрім вищерозглянутої проблеми із
забезпеченням глобальної конкурентоспроможності в умовах експортної
орієнтації, полягає у намаганнях багатьох країн створити джерела для відсічі
негативних наслідків волатильних потоків капіталу при умові, що вивіз
капіталу стає природним наслідком попиту на фінансові активи в умовах
трансформації фінансових систем та зростання добробуту (рис. 6.3.).
1200
1000
800
600
400
200
0
-200
Рис. 6.3. Відплив капіталів, поточний рахунок та економічне
зростання в країнах з ринками, що виникають, та, що
розвиваються
1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008
Джерело: World Economic Outlook. – Wash. (D.C.): IMF., 2008. – Р.215–239.
362
9
8
7
6
5
4
3
2
1
0
Відплив капіталів,
млрд. дол. США
Поточний рахунок,
млрд. дол. США
Економічне
зростання, %
З рис. 6.3. видно, що поточний рахунок має чітку тенденцію
слідувати за процесами вивозу капіталу та економічним зростанням.
Однак є певна специфіка зв’язку між цими трьома показниками.
Економічне зростання визначається експортним потенціалом, внаслідок
чого профіцит поточного рахунку чітко ув’язується з цим параметром.
Але вивіз капіталу асиметрично реагує на економічні коливання. Експорт
капіталу синхронно зменшується в умовах уповільнення зростання ВВП.
Дані підтверджують, що здебільшого це є моменти потужних зовнішніх
шоків, як то Азійська криза, події в Нью-Йорку у 2001 р., та криза на
глобальному фінансовому ринку 2007–2008 р. Але в умовах зростання
ВВП вивіз капіталу з цих країн дещо відстає. Така закономірність
обумовлена тим, що попит на закордонні активи стає функцією
підвищення багатства, тобто експорт капіталу потребує певного лагу після
того, як відбулося підвищення багатства, виміряного позитивною
динамікою ВВП.