Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

тенденція властива для усіх одразу, то вона і загострює проблему
глобальної конкуренції, коли здобуті вигоди потребують постійного
підтримання та нових і нових інвестицій, або ж переорієнтації на
дешевший фактор праці. Створення макроекономічних стимулів для
забезпечення профіциту платіжного балансу є важливою компонентою
для посилення акцентів в експортній орієнтації країни, що дозволяє
опосередковано вирішувати проблему індивідуальної глобальної
конкурентоспроможності. Невипадково, що чим більшою мірою країна
схильна до профіциту поточного рахунку у процентах ВВП, тим швидше у
неї зростає дохід на душу населення, тим більшою мірою це дозволяє
заохотити приплив іноземних інвестицій і, як не дивно, тим більшою
мірою країна перетворюється на експортера капіталів 406 .
Зміна вектору в русі капіталу з теоретичної та історичної точки зору
залишається парадоксом. Так, в першу хвилю глобалізації та в
подальшому рух капіталу мав яскраво виражену відповідність вектору
“Північ-Південь”, або від багатих до бідніших країн. Саме такий варіант у
напрямку руху капіталу природний з неокласичної точки зору. Пізніше, і
теорема Столпера-Самуельсона, і моделі відносних переваг та міжчасової
торгівлі підкреслюють, що більш капіталозабезпечені країни Півночі, які
мають відносно дорогий фактор праці, спрямовують капітали до країн
Півдня, які мають брак капіталу, але кращу забезпеченість фактором
праці. Рух капіталу повинен вирівняти віддачу на фактори, забезпеченість
якими відрізняється в розрізі заможних та бідніших країн. Дещо інші
підходи до обґрунтування потоків капіталу містяться в працях
кейнсіанців, які основну увагу приділяли, з одного боку, розбіжностям у
сукупному попиті внаслідок відмінної поведінки заощаджень та
інвестицій, а з іншого – акцентували на необхідності залучення значних
капіталів задля подолання так званого “зачарованого кола бідності,
відсталості” тощо. Приплив капіталів у бідні країни повинен виступити
фактором забезпечення економічного зростання “за двох дефіцитів”, що
відображало збільшення інвестиційного імпорту як основи підвищення
забезпеченості капіталом 407 .
406 Ibid. – P. 4–6.
407 Детальніше аналіз цих теорій див.: Козюк В. В. Державний борг в умовах ринкової трансформації економіки
України. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 238 с.; История экономических учений: (современный этап) / Под
общ. ред. А. Г. Худокормова. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 733 с.; Звонова Е. Международное внешнее
финансирование в современной экономике. – М.: Экономика, 2000. – 324 с.
360