Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

зменшується, а в нижчих – збільшується, можна констатувати те, що
відбувається своєрідне “перетікання” країн у зону низьких інфляційних
рівнів. По-четверте, кількість гіперінфляцій у 2000-х роках зрівнялась з
періодом 1970-х, що є позитивним явищем, порівняно з періодом 1980–
1999 рр. По-п’яте, в діапазоні інфляції від 20% до 40% і від 40% до 100% є
незначний прогрес. Більше того, за цим і наступним інфляційним
діапазоном спостерігається однаковий розподіл країн упродовж 1970-х та
2000-х рр. Покращення відбувається за рахунок того, що поміж цими
періодами кількість країн з високою інфляцією була вищою. Те, що
впродовж таких періодів як 1970-ті та 2000-ні роки, які характеризуються
іншими уявленнями про ефективність монетарної політики, принципи її
побудови та інституціональне забезпечення, а також глибинними
баченнями ролі держави в економіці та рівня розвитку світового
господарства, має місце ідентична кінцева частина функції розподілу
інфляцій, свідчить про те, що окремі країни не спроможні трансформувати
свою економіку і макроекономічну політику, залишаючись у полоні
власного інерційного розвитку.
Аналіз кривих розподілу рівня інфляції у світі в розрізі років дає
змогу побачити наступні закономірності.
Так, рис. 1.2. демонструє, що за період 1970–1979 рр. інфляція у світі
може бути описана функцією нормального розподілу.
Кількість країн
100
80
60
40
20
0
-20
Рис. 1.2. Розподіл країн за рівнем інфляції, 1970-1979 рр.
до 3% від 3% до 8% від 8% до 20% від 20% до 40% від 40% до
100%
36
понад 100%
Рис. 1.2. демонструє, що понад 80 країн світу мали інфляцію на рівні
від 8% до 20%, біля 40 країн – на рівні від 3% до 8%, а країн з гранично
низькою та високою інфляцією було дуже мало. Цю закономірність
необхідно пояснювати з тих міркувань, що на цей період припали розпад
Бретон-вудської системи та нафтові шоки, які мали глобальне значення і