Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

глобального ВВП у 1999 році, 1,1% у 2000–2001 рр., знизився до 0,8% та
0,3% у 2002–2003 рр., а з 2005 р. перетворився на профіцит, який за період
2006–2008 рр. коливається на рівні 0,2–0,3% глобального ВВП 404 .
Така трансформація передбачає, що більшість країн світу починають
тяжіти до підтримання платіжних профіцитів, тим самим перетворюючись
на експортерів капіталу. З точки зору компенсації платіжного дефіциту
США і відповідного підтримання глобальної фінансової стабільності цю
тенденцію можна вважати позитивною, однак її поява демонструє
виникнення нових питань про характер функціонування глобальних
макрофінансових процесів, коли арифметичний баланс, або рівновага в
першому наближенні втрачають свій евристичний потенціал.
Перетворення країн з нижчими доходами, ніж у розвинутих країнах,
на експортерів капіталу відображає потрійний процес:
• змінюються рамкові умови підтримання економічного зростання в
глобальному контексті;
• відбуваються структурні зрушення, які призводять до того, що
вивіз капіталу стає ендогенною рисою сучасної економіки;
• схильність до платіжних профіцитів стає і формою, і інструментом
адаптації до нових глобальних макрофінансових ризиків, що природно
вимагає функціонування складових глобальної економіки у
нерівноважному стані.
У випадку проблем із забезпеченням економічного зростання
потрібно констатувати, що схильність до платіжних профіцитів є
відображенням перемоги експортоорієнтованої моделі над іншими,
зокрема, дівелопменталістськими варіантами збільшення обсягів
виробництва та суспільного капіталу. Як показують Е. Прасад, Р. Райан та
Е. Субраманіан, процеси глобалізації зумовлюють поглиблення розриву
між країнами, що пов’язують свій розвиток із експортною присутністю на
глобальному ринку, та країнами, що зберігають традиційні форми
економічної активності з акцентом на національний ринок 405 . Саме
глобалізація дає змогу перевести експортоорієнтовану модель у нову
якість, коли поєднання зростання доступу до ринків із торговельною
лібералізацією породжує величезні алокаційні стимули для розвитку тих
виробництв, на яких країна спеціалізується найкраще. Однак, оскільки ця
404
World Economic Outlook. – Wash. (D.C.): IMF., 2008. – Р. 232.
405
Prasad E., Rajan R., Subramanian A. The Paradox of Capital // IMF Finance and Development. – 2007. – Mar. –
Vol. 44. – № 1. – Р. 1–10.
359