Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

ревальвувати валюти), так і зовнішніх (збереження значного дефіциту в
інших регіонах світу);
• в сучасній економіці різко зросло значення великих країн з
ринками, що виникають, – Китаю, Індії, Росії, Бразилії, Мексики тощо.
Концентрований вираз їхніх платіжних позицій має глобальні наслідки
безвідносно до того, чи підсумковий баланс нульовий, чи рухається в
певному напрямку.
Проте найбільш суттєвою рисою сучасної моделі глобальних
платіжних контрпозицій є те, що в сукупності платіжний дефіцит США не
може бути компенсований профіцитом жодної країни чи групи країн
окремо. Тільки розвинуті країни із рештою світу разом можуть перекрити
дефіцит поточного рахунку США. Це породжує характерну рису
функціонування сучасної глобальної економіки, коли найбільша її
складова стає і найбільш нерівноважною.
Зовнішня нерівновага американської економіки саме в останнє
десятиліття має яскраву тенденцію до посилення (рис. 6.1.).
% ВВП
8
6
4
2
0
-2
-4
1965
Рис. 6.1. Дефіцит поточного рахунку США за 1965-2007 рр.,
% ВВП
y = 1,672Ln(x) - 2,9022
R 2 = 0,485
1967
1969
1971
1973
1975
1977
1979
1981
1983
y = 0,0041x 2 - 0,0397x + 0,0694
R 2 = 0,7831
Джерело: Salvatore D. International Economics. – New Jersey: Prentice Hall, 1998. – 766 р.; World Economic
Outlook. – Wash. (D.C.): IMF., 2007. – 270 р.
1985
Так, упродовж 1965–1975 рр. поточний рахунок був близький до
довгострокової рівноваги, а з моменту різкого зростання вартості долара
на початку 1980-х, коли ФРС перейшла до жорсткої антиінфляційної
політики, а рейганівські фіскальні дефіцити посилились, платіжний
дефіцит США перетворився на хронічний. Його послаблення наприкінці
1980-х обумовлено протилежною динамікою курсу долара, що відображає
домінування внутрішніх макроекономічних факторів у поведінці
поточного рахунку. Однак вже після 1991 р. зовнішній дисбаланс починає
339
1987
1989
1991
1993
1995
1997
1999
2001
2003
2005
2007