Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

іншого боку, це означає можливості розширення грошової пропозиції і в
периферії через механізм “імпорту інфляції” (запобігання підвищення
курсу щодо валюти, емітент якої проводить експансивну політику). Зміна
структури глобальних валютних резервів призводить до того, що
монетарні експансії без належної гнучкості валютних курсів стають
адитивними, а гнучкість валютних курсів не завжди активізується в
умовах, коли дисбаланси фінансуються, а не коректуються. Як наслідок,
тільки зміна цієї структури призводить до того, що поєднання монетарних
та фінансових факторів перестає бути нейтральними щодо можливостей
розкручування спіралі глобальних дисбалансів;
• по-третє, домінування валют у структурі валютних резервів
призвело до різкого підвищення гнучкості в управлінні глобальною
ліквідністю. Це є надзвичайно сприятливим фактором з точки зору
можливостей реалізації стабілізаційної політики, а також з міркувань
забезпечення нею міжнародних трансакцій країни. Якщо перший випадок
розглядається як позитивний з традиційної кейнсіанської точки зору, то
другий – є вагомим позитивом у розумінні розвитку глобальної
економічної інтеграції як такої. Втім, в умовах триваючої трансформації
фінансової системи гнучкість у сфері глобальної ліквідності одразу
призводить до відносно швидкого переключення внутрішньої монетарної
та фінансової експансії у зовнішню нерівновагу, а останньої – у
передумови для розкручування спіралі зовнішніх активів та пасивів.
Внаслідок цього закономірно підвищується волатильність потоків
капіталу на тлі нерівноважних платіжних позицій;
• по-четверте, реструктуризація глобальних валютних резервів
змінює механізми корекції платіжних дисбалансів і, що найголовніше, –
симетричність цього процесу, викривляючи усю систему глобальної
взаємозалежності. Емітенти резервних валют опиняються у більш
привілейованому стані, тоді як інші країни не можуть суттєво
скористатись з можливостей більш гнучкого управління міжнародною
ліквідністю без ризику інфляційних втрат. В сукупності, це призводить до
зміщення взаємозалежності з площини реальної економіки у площину
монетарної політики. Як тільки система взаємозалежності відхиляється у
бік домінування номінальних процесів над реальними, одразу
запускається в дію процес активізації ендогенної фінансової
нестабільності, що відомий з підходу Х. Мінскі до дворівневої оцінки
335