Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...
Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ... Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...
диференціали були доволі низькими, що можна певною мірою пояснити подібними принципами макроекономічної політики, інерційним привнесенням номінальної стабільності з боку системи фіксованих валютних курсів в умовах стриманого активізму монетарної політики США, відсутністю потужних екзогенних шоків, які би мали специфічний вплив на різні країни та потребували би індивідуальної макроекономічної адаптації, яка віддзеркалювалась би у варіативних рівнях динаміки споживчих цін тощо. Якщо період 1970-х рр. відзначається потужними зовнішніми шоками, розвалом Бретон-вудської системи, структурною трансформацією економік розвинутих країн, демонструючи і сплеск інфляції і розширення інфляційних диференціалів у розрізі країн, то впродовж 1980-х рр. простежується такий рівень варіативності динамік індексу споживчих цін, який майже співмірний з 1960-ми. Це особливо прикметно, оскільки на даний період припав початок другої хвилі глобалізації і, що найголовніше, злам у реалізації макроекономічної, зокрема монетарної політики. Якщо перша половина 1980-х рр. характеризувалась досить відмінними процесами у сфері функціонування центробанків розвинутих країн 16 , то середні показники за це десятиліття відображають певну елімінацію у таких відмінностях, що необхідно пов’язувати із підвищенням спільності принципів в реалізації монетарної політики. За останні 15 років варіативність інфляції почала суттєво знижуватись, демонструючи високий рівень однорідності в розрізі розвинутих країн. Причому, така однорідність відображає принципову відсутність якогось певного заданого фактора індивідуальних преференцій щодо того чи іншого рівня інфляції та не пов’язана з історично обумовленим середнім рівнем інфляції. Зокрема, якщо ще впродовж 1990-х років можна було побачити вплив таких факторів, як рівень незалежності центральних банків, то розширення строкового діапазону порівнянь суттєво обмежує можливості 16 Так, у першій половині 1980-х років серед розвинутих країн склалась специфічна ситуація, коли виділилося ряд груп, спільним між якими є передумови та результати монетарної політики. Так, Німеччина та Швейцарія характеризувались відносно стабільним монетарним курсом упродовж усього повоєнного періоду і високим рівнем незалежності своїх центральних банків, внаслідок чого інфляція у них виявилась найнижчою, а перехід на нові, монетаристські, принципи реалізації жорсткої антиінфляційної політики виявився доволі безболісним. США, Велика Британія, Нідерланди та Канада характеризуються, хоч і вищим рівнем інфляції, але швидким переходом до політики мінімізації інфляції на початках 1980-х рр., хоча у випадку другої не зовсім успішним. Переважна більшість з решти країн розпочали політику мінімізації інфляції дещо пізніше. Загалом, інфляційні диференціали хоч і знизились, порівняно з періодом 1970-х, проте залишились дещо вищими за період 1960-х, що необхідно пов’язувати з індивідуальним вибором стратегії макроекономічної трансформації відповідно до пріоритетів низької інфляції, дерегуляції та, в загальному, неоліберальних реформ. Детальніше аналіз цих процесів див.: Козюк В. Трансформація центральних банків в умовах глобалізації: макроекономічні та інституціональні проблеми. – Тернопіль: Астон, 2005. – С. 46–73. 32
спертися на якийсь окремий фактор, пов’язаний тільки з окремою країною, як такий, що може надійно пояснити інфляційну варіативність. У цьому випадку ми не ставимо під сумнів результати емпіричних досліджень незалежності центральних банків, які здебільшого єдині щодо важливості інституціонального статусу монетарних органів як детермінанти рівня інфляції, але констатуємо, що перші такі дослідження на прикладі розвинутих країн і наступні відмінні щодо оптимістичної прихильності до даної тези, а процеси глобалізації, маючи свій специфічний вплив на монетарну політику, ще більшою мірою роблять відносним зв’язок між статусом центробанків та інфляцією, хоча і не підміняють її 17 . Зниження інфляції за останні 15 років настільки контрастують із періодом 1970-х і початком 1980-х років, які певною мірою позначились на зневірі макроекономістів у можливості досягнення цінової динаміки часів золотого стандарту, що спонукають окремих дослідників до дуже яскравих метафор. Наприклад, функціонер Банку міжнародних розрахунків Е. Крокетт стверджує: “Уявімо собі повернення у 1970-ті – у ті часи, коли після першого нафтового шоку інфляція почала вимірюватись двозначними числами і зростала. Як би ви тоді сказали центральним банкам, що одного дня вони будуть функціонувати у світі, де інфляція є низькою і стабільною, їхні антиінфляційні наміри користуватимуться високою довірою, а вони будуть мати операційну незалежність, вони ймовірно подумають, що ви курили заборонені субстанції. І якщо вони би і повірили вашим прогнозам, вони би гадали, що це, напевно, найкращій з усіх можливих світів” 18 . Важливим проявом тенденції до зниження інфляції є те, що це є всеосяжним процесом. Наприклад, К. Рогофф стверджує, що важливість даного феномена у тому, що він стосується країн з відмінними структурами економіки, різним рівнем доходу, системами валютних курсів 19 . Як видно з табл. 1.5., зниження інфляції стає однаково властивим усім регіонам світу. Попри те, що “рекордсменами” низької інфляції залишаються розвинуті країни, що також видно і із табл. 1.4., особливо важливе зниження інфляції у країнах Латинської Америки та Африки, які мали тривалий досвід гіперінфляції, а також те, що у нових індустріальних країнах Азії рівень цінової динаміки практично зближується з аналогічним у розвинутих країнах Заходу. 17 Детальніше теоретичні та емпіричні проблеми даного дослідницького напрямку відображені у: Козюк В. Незалежність центральних банків. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 248 с. 18 Crockett A. Central Banking Under Test? // Monetary Stability, Financial Stability and the Business Cycle: Five Views // BIS Papers. – 2003. – № 18. – Р. 1. 19 Rogoff K. Globalization and Global Disinflation // Monetary Policy and Uncertainty: Adopting to a Changing Economy. Federal Bank of Kansas City Conf.: Jackson Hole. Wyoming, 2003. – P. 77–112. 33
- Page 1 and 2: ВІКТОР КОЗЮК Моног
- Page 3 and 4: ЗМІСТ ВСТУП..............
- Page 5 and 6: Дефінітивні підход
- Page 7 and 8: Прогрес та розвито
- Page 9 and 10: макрофінансових пр
- Page 11 and 12: Зазначимо, що пробл
- Page 13 and 14: У рамках кризової д
- Page 15 and 16: фінансові ринки, як
- Page 17 and 18: РОЗДІЛ 1 МАКРОЕКОНО
- Page 19 and 20: Таблиця 1.1. Монетар
- Page 21 and 22: фінансової стабіль
- Page 23 and 24: режиму та структур
- Page 25 and 26: передумови для від
- Page 27 and 28: кейнсіанськими зас
- Page 29 and 30: Таблиця1.3. Матриця
- Page 31: аніж протилежна те
- Page 35 and 36: такими діапазонами
- Page 37 and 38: вплинули на інфляц
- Page 39 and 40: Найцікавішим момен
- Page 41 and 42: піднімання хвилі н
- Page 43 and 44: повинно мати прямі
- Page 45 and 46: якого сформувалася
- Page 47 and 48: Інфляція, % 10 8 6 4 2 Ри
- Page 49 and 50: періоду, по-третє, с
- Page 51 and 52: З наведених на рис.
- Page 53 and 54: • економіка стала
- Page 55 and 56: Щодо пояснень цієї
- Page 57 and 58: Отже, номінальна ко
- Page 59 and 60: потоки капіталу що
- Page 61 and 62: підпорядковуватис
- Page 63 and 64: вудської системи, с
- Page 65 and 66: стабілізаційних пр
- Page 67 and 68: погіршення вікової
- Page 69 and 70: макропоказників). П
- Page 71 and 72: Таке твердження ві
- Page 73 and 74: Інфляція Групи кра
- Page 75 and 76: останніх, якщо відб
- Page 77 and 78: Зокрема, це стосуєт
- Page 79 and 80: функціонування мон
- Page 81 and 82: Сучасний стан Конв
диференціали були доволі низькими, що можна певною мірою пояснити<br />
подібними принципами макроекономічної політики, інерційним<br />
привнесенням номінальної стабільності з боку системи фіксованих<br />
валютних курсів в умовах стриманого активізму монетарної політики США,<br />
відсутністю потужних екзогенних шоків, які би мали специфічний вплив на<br />
різні країни та потребували би індивідуальної макроекономічної адаптації,<br />
яка віддзеркалювалась би у варіативних рівнях динаміки споживчих цін<br />
тощо. Якщо період 1970-х рр. відзначається потужними зовнішніми шоками,<br />
розвалом Бретон-вудської системи, структурною трансформацією економік<br />
розвинутих країн, демонструючи і сплеск інфляції і розширення<br />
інфляційних диференціалів у розрізі країн, то впродовж 1980-х рр.<br />
простежується такий рівень варіативності динамік індексу споживчих цін,<br />
який майже співмірний з 1960-ми. Це особливо прикметно, оскільки на<br />
даний період припав початок другої хвилі глобалізації і, що найголовніше,<br />
злам у реалізації макроекономічної, зокрема монетарної політики. Якщо<br />
перша половина 1980-х рр. характеризувалась досить відмінними процесами<br />
у сфері функціонування центробанків розвинутих країн 16 , то середні<br />
показники за це десятиліття відображають певну елімінацію у таких<br />
відмінностях, що необхідно пов’язувати із підвищенням спільності<br />
принципів в реалізації монетарної політики.<br />
За останні 15 років варіативність інфляції почала суттєво знижуватись,<br />
демонструючи високий рівень однорідності в розрізі розвинутих країн.<br />
Причому, така однорідність відображає принципову відсутність якогось<br />
певного заданого фактора індивідуальних преференцій щодо того чи іншого<br />
рівня інфляції та не пов’язана з історично обумовленим середнім рівнем<br />
інфляції. Зокрема, якщо ще впродовж 1990-х років можна було побачити<br />
вплив таких факторів, як рівень незалежності центральних банків, то<br />
розширення строкового діапазону порівнянь суттєво обмежує можливості<br />
16 Так, у першій половині 1980-х років серед розвинутих країн склалась специфічна ситуація, коли виділилося<br />
ряд груп, спільним між якими є передумови та результати монетарної політики. Так, Німеччина та Швейцарія<br />
характеризувались відносно стабільним монетарним курсом упродовж усього повоєнного періоду і високим<br />
рівнем незалежності своїх центральних банків, внаслідок чого інфляція у них виявилась найнижчою, а перехід<br />
на нові, монетаристські, принципи реалізації жорсткої антиінфляційної політики виявився доволі безболісним.<br />
США, Велика Британія, Нідерланди та Канада характеризуються, хоч і вищим рівнем інфляції, але швидким<br />
переходом до політики мінімізації інфляції на початках 1980-х рр., хоча у випадку другої не зовсім успішним.<br />
Переважна більшість з решти країн розпочали політику мінімізації інфляції дещо пізніше. Загалом, інфляційні<br />
диференціали хоч і знизились, порівняно з періодом 1970-х, проте залишились дещо вищими за період 1960-х,<br />
що необхідно пов’язувати з індивідуальним вибором стратегії макроекономічної трансформації відповідно до<br />
пріоритетів низької інфляції, дерегуляції та, в загальному, неоліберальних реформ. Детальніше аналіз цих<br />
процесів див.: Козюк В. Трансформація центральних банків в умовах глобалізації: макроекономічні та<br />
інституціональні проблеми. – Тернопіль: Астон, 2005. – С. 46–73.<br />
32
Change language