Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Як не дивно, але до порогу глобально низької інфляції відмінності в
кризах випливали з відмінного характеру макроекономічних політик.
Прив’язка кризи до наслідків поганої макрополітики дуже часто була
очевидною. Навіть Азійська криза не виняток, оскільки вона, будучи
наслідком неадекватної боргової політики у корпоративному секторі,
багато в чому була інспірована тим, як захоплення курсовою стабільністю
заохочувало надмірно ризикову політику запозичень у реальному та
фінансовому секторах. За порогом глобально низької інфляції в
сукупності із фінансовою трансформацією більш гомогенна
макроекономічна політика не гарантує імунітету від більш гомогенних за
характером криз, а зростання значення секторних факторів нестабільності
разом із проциклічністю суттєво зближує вірогідність фінансового стресу
та виважену макроекономічну політику. Наслідком цього є принципова
проблема, що брак селективності в “каральній” здатності ринків може
суттєво підірвати основи інтенцій здійснювати здорову політику. З цих
міркувань інституціональний захист незалежності центральних банків
набуває особливого значення, незважаючи на те, що дилема поєднання
монетарної та фінансової стабільності дуже часто стає причиною
порушення систематичності в реакції на шоки, що може залишитись
непоміченим в умовах довіри до політики та дефляційного ухилу
наслідків глобальної інтеграції.
Що стосується проблеми систематичності реакції на фінансові шоки,
то ситуація виглядає дуже неоднозначною. З одного боку, фінансові кризи
у вигляді падіння цін активів, що приводить у дію погіршення умов
сукупного попиту в економіці, є викликом ординарним системам
таргетування інфляції 354 . Однією з причин цього є нарощування
фінансових активів, що перебувають у власності домогосподарств.
Зокрема, за період з 1995 по 2005 рр. вартість таких активів майже
подвоїлась практично в усіх розвинутих країнах (окрім Японії). В
Австралії вони зросли з 0,6 до 1,3 трлн. дол. США, в Канаді, відповідно, з
1,3 до 2,3, в зоні євро – з 10,4 до 17,1, в Японії – з 12,3 до 12,8, в Кореї – з
0,6 до 1,2, в Швеції – з 0,3 до 0,5, в Швейцарії – з 0,9 до 1,2, у Великій
Британії – з 3 до 6,1, в США – з 18 до 32,1 трлн. Разом таке зростання
відбулося з 47,7 трлн. до 74,8 трлн. дол. США. Суттєвішим є те, що таке
збільшення супроводжується зміною структури таких активів (табл. 5.5.).
354
Wagner H., Berger W. Financial Globalization and Monetary Policy // Bank of Netherlands’s Conference Papers. –
2002. – Oct. – P. 1–40.
299