Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

діють як селективний фільтр. Погіршення алокаційної ефективності
здебільшого виражається в нагромадженні фінансовою системою
“поганих кредитів” та нереалізованих інвестицій. На цьому етапі
відбувається відхилення фінансових агрегатів від тенденцій у реальному
секторі в сторону перетворення на дисбаланси. На фазі обвалу
відбувається протилежна ситуація. Ейфорія змінюється панікою та
невизначеністю. Доступ до фінансування інвестицій різко обмежується, а
споживання звужується через зворотну дію ефекту доходу та більш
жорсткі умови доступу до кредитів. Падіння цін активів та переобтяжені
“поганими боргами” фінансові інституції ще більше звужують доступ до
ресурсів саме тоді, коли в них виникає чи не найбільша потреба, яка
обумовлена необхідністю пристосування до шоку. З цих міркувань
поведінка цін активів, фондових індексів та внутрішнього кредиту
надмірно стимулює економіку на фазі зростання, але на фазі спаду
перетворюється на більш жорсткий репресивний механізм щодо попиту.
Функціонування елементів ринкової інфраструктури, наприклад
рейтингових агентств, також породжує аналогічні наслідки. Рейтинги
покращуються дуже швидко в умовах загальної ринкової ейфорії, а в
умовах паніки та невизначеності різко погіршуються. З одного боку,
наявність систем продукування інформації, якою користуються учасники
ринків, повинна була би забезпечити протилежний результат з міркувань
того, що така діяльність перетворюється на спеціалізовану. Граничні
витрати на пошук додаткової інформації мінімізуються саме через
спеціалізацію таких систем, внаслідок чого співвіднесення ризиків та
дохідностей мало би тяжіти до Парето-оптимуму. Такі інституції
залишаються ринковими, а тому переоцінка позитивних перспектив в
умовах зростання та загроз (спаду) не є чимось екстраординарним. З
іншого боку, ринковий характер функціонування таких інституцій не
виключає, що в момент загальної ейфорії вони будуть стриманішими, але
на них не будуть зважати, а в умовах обвалу, вони, переймаючись
власною репутацією, будуть більш схильні до песимістичних оцінок,
перестраховуючи себе на випадок помилки в умовах ринкової
невизначеності.
По-друге, в основі посилення проциклічності перебуває тенденція
зміщення у бік непрямої моделі взаємодії між інвесторами та
реципієнтами. Основний вектор модернізації фінансової системи –
зростання ролі небанківських фінансових посередників та набуття
291