Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Іншим прикладом адекватності припущення про іманентний
характер проциклічності фінансів є альтернативна емпірична картина,
відома з досвіду високоінфляційних країн. Міжчасовий погляд на
оптимізацію споживання в умовах недовіри до стабілізаційної політики
демонструє наступне. Перенесення споживання на період, що іде одразу
за періодом стабілізації, і фінансовий бум є наслідками невпевненості в
можливостях збільшення такого споживання і здійснення запозичень для
цього в майбутньому. Рівень процентних ставок тут до уваги не брався,
тим більше, що після стабілізації інфляції вони повинні бути високими.
Але сам факт того, що міжчасова оптимізація відбувається в умовах
несприятливого очікування майбутнього, дозволяє вважати, що випадок із
низькими ставками як початок фінансового циклу є окремим випадком
більш загального принципу – можливості оптимізувати споживання в часі
з допомогою фінансових ринків. Незначимість для економічного агента
того, як його власна оптимізація співпадатиме з циклічним рухом
економіки, та можливість її здійснення внаслідок функціонування
фінансової системи в сукупності і є тим фактором, який визначає
наявність іманентної проциклічності у сфері фінансів.
Щодо появи проциклічності як наслідку трансформації фінансової
системи, то можна виділити такі явища.
По-перше, проциклічність – наслідок того, що фінансова система
реагує асиметрично на фазах піднесення та фазах спаду. Так, в умовах
піднесення оптимізм економічних агентів практично весь час набуває
конкретних фінансових форм. Це – експансія внутрішнього кредиту, злет
цін на активи, ріст фондових індексів. Таке розбухання фінансових
агрегатів призводить до того, що доступ до фінансування інвестицій різко
полегшується, можливості нарощування споживання внаслідок ефекту
доходу, так само як і внаслідок можливостей збільшити споживання в
кредит, також швидко зростають, розігріваючи всю економіку загалом.
Гальмування з інфляційною реакцією відповідно до “парадоксу довіри”
призводить до того, що розбухання фінансових агрегатів на фазі
піднесення дуже швидко переростає в появу фінансових дисбалансів.
Останнє обумовлено тим, що швидке нарощування інвестицій та
споживання за рахунок нових і нових фінансових ін’єкцій дуже часто не
кореспондує з ефективними рішеннями. По-суті, чим жорстокіше
обмеження доступу до фінансових джерел, тим ефективніша економіка в
алокаційному плані. Тобто більш жорсткі умови доступу до фінансування
290