Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ... Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

library.tneu.edu.ua
from library.tneu.edu.ua More from this publisher
19.07.2013 Views

Наявність цієї проблеми була помічена Х. Мінскі, який у рамках теорії системної крихкості визначає наявність трьох ключових проблем. По-перше, – це дворівнева система цін: ціни в реальному секторі та ціни у фінансовому секторі, неспівпадіння яких є відображенням або недооцінки вартості бізнесу і певної стагнації, або переоцінки і розкручування спіралі дисбалансів. По-друге, – це неоднорідний характер фінансової поведінки на мікрорівні щодо ставлення до ризику і, відповідно, вибору стосовно того, яким повинно бути співвідношення між строковою структурою активів та пасивів. Тут Мінскі виділяв такі варіанти фінансування. Консервативне, або хеджоване фінансування – коли доходи повинні перевищувати витрати на погашення боргів у майбутньому. Спекулятивне фінансування, – коли доходи можуть бути нижчими за вартість обслуговування боргів у окремі моменти у майбутньому. Такий розрив повинен покриватись за рахунок рефінансування боргів. Понзіфінансування, – коли очікувана різниця між доходами та поточними витратами не перевищуватиме грошові зобов’язання із виплат по боргах в усіх чи в більшості періодів. Оскільки в рамках економіки перехід від одного варіанту фінансування до іншого є непередбачуваним та відносно довільним, то це призводить до того, що рівні ризику, які генеруються на мікрорівні і потім ретранслюються на діяльність фінансового сектору, також коливаються, призводячи або до появи чи то більш стабільних періодів, чи то більш нестабільних. Якщо включити в цю схему варіації в часі аналогічного ставлення до проблеми фінансування у фінансовому секторі, то в результаті економіка стикається з природною ендогенною нестабільністю. По-третє, – це проблема невизначеності, яка робить будьякий момент розгортання спіралі манії, паніки та краху унікальним. Остання полягає в тому, що взаємодія між макроекономічними та структурними факторами, з одного боку, і суб’єктивними сприйняттями та оцінками, з іншого боку, визначає історичну конкретику актуалізації системної крихкості, глибину її впливу, а також ступінь жорсткості фінальної розв’язки 335 . Як видно з огляду подібних підходів до аналізу ендогенної нестабільності фінансової системи (витіснення більш прибутковими фінансовими активами реальних інвестиційних вкладень; домінування фінансових процесів над реальними щодо визначення поведінки 335 Minsky H. Can “It” Happen Again? – N. – Y.: Sharpe, 1982. 278

фундаментальних процесів; формування казино-економіки, коли спекулятивні процеси розвиваються за власним алгоритмом, відірваним від фундаментальних процесів у фінансовому та реальному секторах; підхід короткостроковості, згідно з яким розбіжність в оцінці перспектив бізнесу фінансовими ринками та менеджерами призводить до коректування бізнес-планів на користь бачення перших, а не других тощо) 336 та приймаючи до уваги розвідки представників Австрійської школи, Кіндлбергера та Мінскі тощо, фактор початкової переоцінки інвестиційних перспектив є принциповим елементом розвитку фінансового циклу. Причому, він щільно пов’язаний із проблемою невизначеності, асиметрії інформації та суб’єктивності. Спільним також в усіх аналізованих підходах є аналіз фінансового циклу як відносно автономної системи. Разом з тим, аналіз фінансового циклу як автономної проблеми в рамках фінансового сектору не враховує, що еволюційні зміни в макроекономічному середовищі фінансових ринків та трансформація самої фінансової системи можуть викликати до життя зрушення, які відображають детермінованість зазначених процесів. Остання не є антагонізмом щодо автономного аналізу фінансової нестабільності, а швидше є спробою пояснити, як зміна макроекономічного та структурного ландшафту економіки перетворює ендогенну фінансову нестабільність у похідне явище. Різниця тут лише в тому, що в аналізованих підходах ендогенна нестабільність у сфері фінансової системи є хоч і природним (майже надісторичним) аспектом розвитку усієї ринкової системи, але відносно маргінальним з точки зору частоти прояву у своїх найбільш драматичних формах, тоді як в детермінованих координатах ця нестабільність переростає у явище із зростаючим статусом, системно поєднаним із виникненням нового середовища сучасної економіки. Саме таку позицію займають представники ньюенвайронменталізму (від англ. – нове середовище (new environment)) – сформованому в Базелі, що підкреслює свій генетичний зв’язок із Австрійською школою, але на відміну від прокейнсіанських позицій Кіндлбергера та Мінскі, є більш схильним до традиції докейнсіанського аналізу. Якісні зміни, що визначають зростаюче значення ендогенної фінансової нестабільності, сприймаються представниками цієї течії як 336 Узагальнення з даного приводу, зроблене німецьким економістом М.Бінсвангером, наводиться у: Несветайлова А. Экономическое наследие Хаймана Мински // Вопросы экономики. – 2005. – № 3. – С. 108–109. 279

Наявність цієї проблеми була помічена Х. Мінскі, який у рамках<br />

теорії системної крихкості визначає наявність трьох ключових проблем.<br />

По-перше, – це дворівнева система цін: ціни в реальному секторі та ціни у<br />

фінансовому секторі, неспівпадіння яких є відображенням або недооцінки<br />

вартості бізнесу і певної стагнації, або переоцінки і розкручування спіралі<br />

дисбалансів. По-друге, – це неоднорідний характер фінансової поведінки<br />

на мікрорівні щодо ставлення до ризику і, відповідно, вибору стосовно<br />

того, яким повинно бути співвідношення між строковою структурою<br />

активів та пасивів. Тут Мінскі виділяв такі варіанти фінансування.<br />

Консервативне, або хеджоване фінансування – коли доходи повинні<br />

перевищувати витрати на погашення боргів у майбутньому. Спекулятивне<br />

фінансування, – коли доходи можуть бути нижчими за вартість<br />

обслуговування боргів у окремі моменти у майбутньому. Такий розрив<br />

повинен покриватись за рахунок рефінансування боргів. Понзіфінансування,<br />

– коли очікувана різниця між доходами та поточними<br />

витратами не перевищуватиме грошові зобов’язання із виплат по боргах в<br />

усіх чи в більшості періодів. Оскільки в рамках економіки перехід від<br />

одного варіанту фінансування до іншого є непередбачуваним та відносно<br />

довільним, то це призводить до того, що рівні ризику, які генеруються на<br />

мікрорівні і потім ретранслюються на діяльність фінансового сектору,<br />

також коливаються, призводячи або до появи чи то більш стабільних<br />

періодів, чи то більш нестабільних. Якщо включити в цю схему варіації в<br />

часі аналогічного ставлення до проблеми фінансування у фінансовому<br />

секторі, то в результаті економіка стикається з природною ендогенною<br />

нестабільністю. По-третє, – це проблема невизначеності, яка робить будьякий<br />

момент розгортання спіралі манії, паніки та краху унікальним.<br />

Остання полягає в тому, що взаємодія між макроекономічними та<br />

структурними факторами, з одного боку, і суб’єктивними сприйняттями та<br />

оцінками, з іншого боку, визначає історичну конкретику актуалізації<br />

системної крихкості, глибину її впливу, а також ступінь жорсткості<br />

фінальної розв’язки 335 .<br />

Як видно з огляду подібних підходів до аналізу ендогенної<br />

нестабільності фінансової системи (витіснення більш прибутковими<br />

фінансовими активами реальних інвестиційних вкладень; домінування<br />

фінансових процесів над реальними щодо визначення поведінки<br />

335 Minsky H. Can “It” Happen Again? – N. – Y.: Sharpe, 1982.<br />

278

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!