Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...
Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ... Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...
макроекономічної дестабілізації, підсиленої обмеженнями на зовнішнє фінансування. У цьому розумінні золотий стандарт в часи до Першої світової війни скоріше виконував роль монетарного стабілізатора глобальної системи фінансів. Кризи були відображенням дії механізму швидкої ринкової корекції нерівноважних процесів, хоча щільна фінансова інтеграція, необхідність якої випливала як з ліберальних потоків капіталу, так і з необхідності наявності останніх для “правил гри” золотого стандарту, створювала сприятливе підґрунтя для міграції криз. Міжвоєнний період розвитку міжнародної валютної системи відзначився явищами, які, з одного боку, погіршили прояв тих аспектів функціонування золотого стандарту, що демонстрували його вразливість на міжнародному рівні (зловживання орієнтацією на внутрішню рівновагу провідними центробанками, перш за все, Банком Англії, за рахунок широкого застосування їхніх банкнот поруч із золотом у системі міжнародної ліквідності), а з іншого, тих, що пов’язані із внутрішніми монетарними процесами. Тут необхідно почати з останнього, оскільки підвищення номінальної негнучкості економіки, зростання соціального популізму та військові видатки виступили факторами послаблення жорстких умов функціонування цього монетарного режиму та незалежності центральних банків. Сплески інфляції та девальвації, періоди стабілізації, проблеми визначення паритету розмінності банкноти на золото тощо стали звичним явищем. У міжнародному контексті ці явища проявлялись у тому, що одні країни тяжіли до відносно жорсткого слідування довоєнним принципам монетарної політики, а інші – ні, одні країни здійснювали політику повернення до довоєнних паритетів, інші прив’язувались до паритетів відповідно до поточних можливостей, інші взагалі відмовились від золотого стандарту. Загалом система глобально фіксованих валютних курсів та гомогенних монетарних режимів разом із незначними інфляційними диференціалами в розрізі країн була зруйнована. До цього необхідно додати розриви торговельних зв’язків, багаторазові зміни режиму руху капіталів, що ускладнювало процес врівноваження платіжного балансу за допомогою зовнішнього фінансування. Це зумовлювало перманентну фінансову нестабільність, яка відтворювалась і на національному рівні, і на міжнародному. Щодо першого, то це стосується проблеми спорадичних змін інфляційних і дефляційних періодів, а також рецесій і зростання ВВП, внаслідок чого формувалися внутрішні макроекономічні 24
передумови для відходу від золотого стандарту, девальвацій, обмежень руху капіталу тощо. Щодо другого, то утворилася ситуація, коли одні країни мали тенденцію до перманентної рецесії та дефіциту поточного рахунка (характерний приклад – Великої Британія, яка повернулась до довоєнного паритету фунта щодо золота), а інші – повзучої інфляції та гіпертрофії золотих резервів (приклад, Франція, яка сконцентрувала впродовж 1930-х років третину глобальних запасів монетарного золота), що прирікало інші країни на дефляцію та рецесію, оскільки спостерігався брак міжнародної ліквідності. В сукупності із досвідом девальвацій та обмежень на рух капіталу валютні спекуляції перетворились із стабілізуючих на дестабілізуючі. Отже, міжвоєнний період відзначився тим, що маніпуляції із монетарним режимом та невизначеність щодо фундаментальних теоретичних засад монетарної політики 10 призвели до перманентної глобальної фінансової нестабільності. Золотий стандарт перестав виконувати роль фактора глобальної фінансової стабільності, і це стосується як національного рівня економіки, так і міжнародного, оскільки кризи вже не відображали дію механізму швидкої ринкової корекції нерівноважних процесів, а фундаментальні перекоси у сфері міжнародної ліквідності та пристосування до неї на рівні національної монетарної політики і навпаки. Епоха золотого стандарту була завершена з початком Другої світової війни і утворенням Бретон-вудської системи. Утворення цієї системи у 1944 р. передбачало розв’язання протиріч між пристосуванням до зовнішньої рівноваги всупереч втратам у сфері внутрішніх макроекономічних цілей за рахунок джерел зовнішнього фінансування, для чого створювався Міжнародний валютний фонд. Втім, домінанти досягнення внутрішньої рівноваги у кейнсіанському дусі тільки загострили проблему глобальної фінансової нестабільності. 10 Мається на увазі, що у міжвоєнний період загострились дискусії з проводу того, якою мірою золото може відігравати роль фактора монетарної стабільності. Мова йшла про те, як зберегти металеві засади обігу з міркувань контролю за інфляцією, але послабити залежність грошової пропозиції від платіжного балансу. Втім, образ ефективності золотого стандарту та широкодоступний досвід такої ефективності створювали ситуацію, коли консенсус міг бути досягнутий тільки стосовно того, що золото є необхідним. А якщо так, то одразу поставала проблема фіксації паритетів, міжнародної ліквідності, резервної валюти та появи асиметричних вигод від її емісії. Тобто такі дискусії були внутрішньо вразливими. Упередженість щодо виняткової ролі золота не дозволяла розірвати зачароване коло теоретичних проблем, пов’язаних з тим, яка роль повинна відігравати монетарна політика у досягненні внутрішньої та зовнішньої рівноваги і субординації між ними. Теоретичні аргументи К. Вікселя про необхідність забезпечення стабільного рівня цін, а не стабільного вмісту золота у банкноті не були почуті більшістю економістів і стали надбанням макроекономічної політики тільки у ряді Скандинавських країн, що вигідно відрізняло їх від інших, які зберігали прихильність до золота, втім, втратили чіткі орієнтири, як забезпечити таку прихильність на рівні практичної політики. 25
- Page 1 and 2: ВІКТОР КОЗЮК Моног
- Page 3 and 4: ЗМІСТ ВСТУП..............
- Page 5 and 6: Дефінітивні підход
- Page 7 and 8: Прогрес та розвито
- Page 9 and 10: макрофінансових пр
- Page 11 and 12: Зазначимо, що пробл
- Page 13 and 14: У рамках кризової д
- Page 15 and 16: фінансові ринки, як
- Page 17 and 18: РОЗДІЛ 1 МАКРОЕКОНО
- Page 19 and 20: Таблиця 1.1. Монетар
- Page 21 and 22: фінансової стабіль
- Page 23: режиму та структур
- Page 27 and 28: кейнсіанськими зас
- Page 29 and 30: Таблиця1.3. Матриця
- Page 31 and 32: аніж протилежна те
- Page 33 and 34: спертися на якийсь
- Page 35 and 36: такими діапазонами
- Page 37 and 38: вплинули на інфляц
- Page 39 and 40: Найцікавішим момен
- Page 41 and 42: піднімання хвилі н
- Page 43 and 44: повинно мати прямі
- Page 45 and 46: якого сформувалася
- Page 47 and 48: Інфляція, % 10 8 6 4 2 Ри
- Page 49 and 50: періоду, по-третє, с
- Page 51 and 52: З наведених на рис.
- Page 53 and 54: • економіка стала
- Page 55 and 56: Щодо пояснень цієї
- Page 57 and 58: Отже, номінальна ко
- Page 59 and 60: потоки капіталу що
- Page 61 and 62: підпорядковуватис
- Page 63 and 64: вудської системи, с
- Page 65 and 66: стабілізаційних пр
- Page 67 and 68: погіршення вікової
- Page 69 and 70: макропоказників). П
- Page 71 and 72: Таке твердження ві
- Page 73 and 74: Інфляція Групи кра
передумови для відходу від золотого стандарту, девальвацій, обмежень<br />
руху капіталу тощо. Щодо другого, то утворилася ситуація, коли одні<br />
країни мали тенденцію до перманентної рецесії та дефіциту поточного<br />
рахунка (характерний приклад – Великої Британія, яка повернулась до<br />
довоєнного паритету фунта щодо золота), а інші – повзучої інфляції та<br />
гіпертрофії золотих резервів (приклад, Франція, яка сконцентрувала<br />
впродовж 1930-х років третину глобальних запасів монетарного золота),<br />
що прирікало інші країни на дефляцію та рецесію, оскільки спостерігався<br />
брак міжнародної ліквідності. В сукупності із досвідом девальвацій та<br />
обмежень на рух капіталу валютні спекуляції перетворились із<br />
стабілізуючих на дестабілізуючі. Отже, міжвоєнний період відзначився<br />
тим, що маніпуляції із монетарним режимом та невизначеність щодо<br />
фундаментальних теоретичних засад монетарної політики 10 призвели до<br />
перманентної глобальної фінансової нестабільності. Золотий стандарт<br />
перестав виконувати роль фактора глобальної фінансової стабільності, і це<br />
стосується як національного рівня економіки, так і міжнародного,<br />
оскільки кризи вже не відображали дію механізму швидкої ринкової<br />
корекції нерівноважних процесів, а фундаментальні перекоси у сфері<br />
міжнародної ліквідності та пристосування до неї на рівні національної<br />
монетарної політики і навпаки. Епоха золотого стандарту була завершена<br />
з початком Другої світової війни і утворенням Бретон-вудської системи.<br />
Утворення цієї системи у 1944 р. передбачало розв’язання протиріч<br />
між пристосуванням до зовнішньої рівноваги всупереч втратам у сфері<br />
внутрішніх макроекономічних цілей за рахунок джерел зовнішнього<br />
фінансування, для чого створювався Міжнародний валютний фонд. Втім,<br />
домінанти досягнення внутрішньої рівноваги у кейнсіанському дусі тільки<br />
загострили проблему глобальної фінансової нестабільності.<br />
10 Мається на увазі, що у міжвоєнний період загострились дискусії з проводу того, якою мірою золото може<br />
відігравати роль фактора монетарної стабільності. Мова йшла про те, як зберегти металеві засади обігу з<br />
міркувань контролю за інфляцією, але послабити залежність грошової пропозиції від платіжного балансу. Втім,<br />
образ ефективності золотого стандарту та широкодоступний досвід такої ефективності створювали ситуацію,<br />
коли консенсус міг бути досягнутий тільки стосовно того, що золото є необхідним. А якщо так, то одразу<br />
поставала проблема фіксації паритетів, міжнародної ліквідності, резервної валюти та появи асиметричних вигод<br />
від її емісії. Тобто такі дискусії були внутрішньо вразливими. Упередженість щодо виняткової ролі золота не<br />
дозволяла розірвати зачароване коло теоретичних проблем, пов’язаних з тим, яка роль повинна відігравати<br />
монетарна політика у досягненні внутрішньої та зовнішньої рівноваги і субординації між ними. Теоретичні<br />
аргументи К. Вікселя про необхідність забезпечення стабільного рівня цін, а не стабільного вмісту золота у<br />
банкноті не були почуті більшістю економістів і стали надбанням макроекономічної політики тільки у ряді<br />
Скандинавських країн, що вигідно відрізняло їх від інших, які зберігали прихильність до золота, втім, втратили<br />
чіткі орієнтири, як забезпечити таку прихильність на рівні практичної політики.<br />
25
Change language