Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

г) з останнім пов’язана ситуація, коли динаміка фінансових ринків
набагато більшою мірою почала зумовлювати динаміку валютних курсів,
ніж диференціал процентних ставок, наявність якого також відображає
відмінності у ділових циклах країн тріади. Проте така ситуація почала
формуватись у 1990-х роках, контрастуючи з досвідом 1980-х.
У своїй сукупності такий зв’язок видавався дуже умовним через
втрату чіткої лінійної схеми в поведінці курсу в рамках певної структурної
моделі 282 . Разом з початковою експансією ринків капіталу, валютних
ринків та спекулятивних операцій це породило позицію, згідно з якою
номінальні курси не детерміновані структурно, тобто не відповідають
поведінці фундаментальних макроекономічних процесів 283 . У світлі
перших успіхів переходу на політику цінової стабільності,
транспарентності центральних банків та підвищення їх незалежності,
валютний курс поступово втрачав образ інструменту макроекономічної
політики, дедалі більше стаючи об’єктом ринкових процесів у сфері
глобальних фінансів.
Що ж до волатильності валютних курсів, то тут також виявилась
закономірність, яка логічно кореспондує з вищепроведеним аналізом.
Короткострокові флуктуації номінальних курсів важко пояснити в рамках
окремої моделі, особливо тоді, коли мова йде про одночасну поведінку
трьох і більше валют. Попри наявну високу короткострокову
волатильність курсів, її довгострокові значення характеризуються певною
стаціонарністю, яка також не може бути пояснена певним фактором.
Втрата інтересу провідними центральними банками до валютного курсу
як інструмента політики одразу змінило його значення як детермінанти
поведінки змінних, які логічно з ним пов’язані, наприклад торгівлі 284 . З
цих міркувань, певною мірою, можна пов’язати ситуацію із послабленням
прикладного значення теорії паритету купівельної спроможності та
посиленням уваги до ширших макроекономічних засад оцінки
рівноважності валютного курсу, що призвело до появи доктрини його
фундаментально рівноважних значень. Виникнення цієї доктрини
усередині 1980-х років, ставлячи за мету побудову системи запобігання
курсовій волатильності, не врахувало процес подальшої експансії
фінансового сектору.
282
Freund C. Current Account Adjustment in Industrialized Countries // Federal Reserve Board International Finance
Discussion Papers. – 2000. – № 692. – Р. 1–24.
283
Про теоретичні та емпіричні аспекти розвитку теорій валютного курсу див.: Моисеев С. Макроанализ
валютного курса: от Касселя до Обстфельда и Рогоффа // Вопросы экономики. – 2004. – № 1. – С. 49–65.
284
Exchange Rates in the Increasingly Interdepended World // IMF Occasional Papers. – 2001. – № 193. – Р. 1–61;
Obstfeld M. Globalization and Macroeconomic // NBER Reporter. – Fall 2000. – P. 1–20.
232