Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Дані, представлені у табл. 4.5., також вказують на зростаюче
значення транскордонних інвестиційних операцій. Так, величина
внутрішньої капіталізації представлених країн, окрім США, у глобальній
капіталізації за наведені роки суттєво не змінилась ні по акціях, ні по
облігаціях. Збільшилась тільки питома вага американського ринку. Однак
для усіх країн у т. ч. із США простежується тенденція порівняного
зростання обсягів вкладень у закордонні активи. Зниження вкладень
американських фірм у закордонні облігації, як видно з табл. 4.5., є
винятком, яке певною мірою підтверджує тезу про те, що для США
характерний є інтерес до власних облігацій на тлі зростаючого інтересу до
інвестицій у не-боргові фінансові інструменти закордоном.
Зниження сили ефекту домашнього зміщення стосовно США і щодо
припливу і щодо відпливу капіталів має принципове значення для
глобальної фінансової стабільності. Це обумовлено фізичними та
фінансовими масштабами американської економіки, а також
фундаментальним значенням дефіциту платіжного балансу цієї країни для
глобальних монетарних та фінансових процесів. У випадку послаблення
ефекту щодо припливу капіталу, це означає зростання можливостей
фінансування значного платіжного дефіциту та дефіциту федерального
бюджету без ризику підвищення глобальних процентних ставок. Така
ситуація заохочуватиме подальше розкручування спіралі глобальних
дисбалансів. У випадку послаблення ефекту щодо вивозу капіталу, це
породжуватиме ситуацію потенційної нейтральності зовнішньої позиції
США щодо змін валютних курсів при умові, що зберігатиметься
вищевиявлена закономірність: американські інвестори прихильні до
власних облігацій та закордонних інвестицій у не-боргові активи 267 . З
іншого боку, обопільне послаблення ефекту у випадку США означає
підвищення рівноважного обсягу глобальних потоків капіталу. Така
ситуація може провокувати ряд ризиків для глобальної фінансової
стабільності, зокрема підвищення чутливості до зміни преференцій
267 Наприклад, девальвація долара, яка розглядається як природне явище з міркувань величини дефіциту
поточного рахунку, з точки зору структури нагромаджених валових вимог та зобов’язань далеко не завжди
призводитиме до очікуваної корекції попиту в США. Вартість закордонних активів, що належить США зростає,
актуалізуючи ефект доходу, отже стимули для споживання, а вартість зовнішніх зобов’язань для США не
зміниться, оскільки вони і так деноміновані в доларах. З емпіричної точки зору, саме така картина і має місце: в
активах США домінують не-боргові інструменти, а в пасивах – боргові (див. Lane Ph., Milesi-Ferretti G. M. The
External Wealth of Nations Mark II: Revised and Extended Estimates of Foreign Assets and Liabilities, 1970-2004 //
IMF Working Paper. – 2006. – wp/06/69. – P. 41.). Це повністю узгоджується з виявленою тенденцією до
зниження ефекту домашнього зміщення щодо закордонних не-боргових активів та збереженням прихильності
до власних боргових інструментів, щодо яких екзогенний ефект домашнього змішення впав.
210