Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

ринках та зростанням грошової пропозиції в чистому вигляді не може
виключати те, що це є наслідком намагання обмежити коливання світових
цін на американську економіку за допомогою певних корекцій у грошовій
пропозиції. Лагове зміщення зростання грошової маси практично не
змінює ситуацію щодо єврозони, але є рухом у бік теоретичного
припущення про зв’язок між грошовою масою та цінами у випадку США.
По-друге, зв’язок між грошовою масою в США і зоні євро та цінами
на нафту демонструє доволі специфічну ситуацію. В обох випадках
спостерігається від’ємна кореляція по даних “рік у рік”, що є
опосередкованим підтвердженням тези про монетарну реакцію на
зростання цін на світовому нафтовому ринку з метою недопущення їх
впливу на інфляцію. Однак зміщення на рік даних зі зростання грошової
маси міняє знак коефіцієнта кореляції на протилежний в обох випадках. І
хоча у випадку США зв’язок несуттєвий, а у випадку зони євро помітний
(проте не статистично значимий), тут можна знайти певне підтвердження
монетаристській гіпотезі про те, що вплив на ціни з боку грошової
пропозиції актуалізується із запізненням. Зміна знака коефіцієнта
кореляції в обох випадках є аргументом на користь цього. З цього
випливає, що, з огляду на незначну щільність таких зв’язків, набагато
важливіший факт простежуваного впливу монетарного фактора на нафтові
ціни, аніж кількісний ефект такого впливу.
По-третє, дефіцит платіжного балансу США як відображення
експансії американського і глобального попиту (оскільки він фінансується
у доларах США) також демонструє неоднозначний вплив на світові
товарні ринки. У випадку співставлення даних “рік у рік” ситуація
практично ідентична випадку зі зростанням грошової маси США. Проте
лагове зміщення показника зростання зовнішнього дефіциту США знижує
величину оберненого зв’язку з цінами на оброблені товари і не-нафтові
первинні ресурси, але різко підвищує щільність зв’язку з цінами на нафту.
Рис. 3.16. – 3.17. дають чітку картину того, як різкий стрибок цін на нафту
у 2000 р. відбувся після того, як різко загострилась проблема зовнішнього
дефіциту США. Так само різке уповільнення темпів зростання цін на
нафту у наступні роки співпало з уповільненням процесів утворення
дефіциту платіжного балансу США. З огляду на те, що зовнішня
нерівновага США визначається не тільки монетарною політикою, але й
фіскальною, то більш щільний зв’язок між його станом та нафтовими
цінами порівняно з грошовою масою відображає те, що монетаристська
173