Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Продовження табл. 3.13.
1995 12,5 2,5
2000 5,0 2,6
2005 3,0 2,5
Два локальних максимуми
1974 17,5 15,0
1979 12,5
1989 32,5
Джерело: Borio C., Filardo A. Globalization and Inflation: New Cross-country Evidence on the Global Determinants of
Domestic Inflation // BIS Working Papers. – 2007. – № 227. – Р. 37.
З табл. 3.13. видно, що пікові значення глобальної інфляції, яка
обраховується як зважена інфляція десяти найбільших розвинутих країн,
щільно пов’язані з нафтовими шоками 1970-х років. Однак для глобальної
інфляції загалом ця тенденція властива тільки частково. У випадку
першого нафтового шоку стрибок інфляції відбувся в усіх країнах, тоді як
у розвинутих новий стрибок інфляції пов’язаний з другим нафтовим
шоком, після чого вона йде на спад. У випадку глобальної інфляції
загалом спостерігається її зростання і після другого нафтового шоку
впритул до початку 1990-х років, що є відображенням суперечливих
процесів боротьби з гіперінфляцією у багатьох країнах, що розвиваються.
Вирішення проблеми гіперінфляції та прогресування глобальної
торговельної та фінансової інтеграції синхронізували спадаючий тренд
обох вимірників глобальної інфляції. Така тенденція, підсилена
симетричними процесами на національному рівні переважної більшості
країн світу, створює середовище самозаспокоєння щодо перспектив
глобальних монетарних процесів.
По-друге, посилюється значення спільності в поведінці інфляції і
вихід на передній план глобального фактора такої спільності. Як видно з
табл. 3.14., приклад розвинутих країн демонструє, що глобальний фактор
детермінування дезінфляції потужніший, ніж національний. Це так само
стосується зниження варіації інфляції, однак не так явно, порівняно з
випадком зниження інфляції загалом.
Домінування глобального фактора впливу на процеси дезінфляції
над національним, як видно з табл. 3.14., повною мірою узгоджується з
виявленою фахівцями ЄЦБ тенденцією вирівнювання варіації значення
національної інфляції відповідно до поведінки глобальної інфляції. Вони
констатують наявність “механізму корекції помилки”, коли національна
інфляція, рух якої не узгоджується з траєкторією глобальної інфляції,
повертається на траєкторію, визначену останньою. З іншої точки зору, це
152