Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

можливі джерела фінансування та диверсифікує ризики. Це породжує
ситуацію, коли зростання факторної продуктивності трансформує
поведінку інфляції. Якщо канал зміни спонукальних факторів політики
центробанків опосередковує зв’язок між інфляцією та сукупним попитом,
то цей канал – між інфляцією та сукупною пропозицією. Останнє, як
згадувалось вище, актуалізує передумови для появи так званої “хорошої”
дефляції як максимум і дезінфляції як мінімум.
Дискусії з приводу того, що зростання факторної продуктивності
напряму впливає на монетарну політику, а в умовах глобалізації
перетворюється на визначальну рису такого впливу, розпочалися недавно
і виступили своєрідним доповненням до тези про зміни макропріоритетів
центробанків в умовах відкритості. Зокрема, Г. Вагнер констатує, що
зростання факторної продуктивності та інновації роблять відносним
прогнозування ВВП-розривів, оскільки неможливо точно передбачити та
оцінити кількісний аспект позитивного впливу технологічних зрушень і на
продуктивність, і на її зв’язок з реальними макроекономічними
змінними 187 . Відповідно, К. Боріо, В. Інглиш та Е. Філардо зауважують,
що злам тренду в динаміці продуктивності намітився саме у середині
1980-х рр. і він якісно контрастує з усім періодом 1970-х рр., коли
продуктивність виробничих факторів знижувалась. Трендові зростання
продуктивності у США за 1986–2002 рр. в середньому становить 2% в рік,
в Японії – 2,5%, в Канаді – 1,2%, Швеції – 1,9%, Швейцарії – 0,6%,
Мексиці – 4,2%, зоні євро – 1,6%, Великій Британії – 1,5%, Австралії –
1,4%, Норвегії – 2,2%, Бразилії – 1,3%, Кореї – 4,3% 188 .
Зв’язок між зростанням продуктивності та відкритістю економіки
також демонструє однозначну картину. Як видно з рис. 3.4.–3.7., і
фінансова, і торговельна відкритість на прикладі країн ОЕСР однозначно
стимулює зростання факторної продуктивності (джерело даних для
побудови рис. 3.4.–3.7. аналогічне, як і у випадку побудови табл. 3.2.–3.3.).
Більше того, у випадку загальної продуктивності факторів, щільність
прямого зв’язку навіть вища, що говорить про те, що відкритість підвищує
і продуктивність капіталу.
187
Wagner H. Implications of Globalization for Monetary Policy // IMF Working Paper. – 2001. – WP/01/184. – P. 1–62.
188
Borio C., English W., Filardo A. A Tale of Two Perspectives: Old and New Challenges for monetary Policy // BIS
Papers. – 2003. – № 19. – Р. 19.
135