Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

із стабільністю цін, відображає нівелювання базових макроекономічних
факторів, які послаблюють мотивацію до вкладання коштів у країну,
тягнучи за собою необхідність подальших структурних реформ у напрямі
підвищення прозорості ринків, конкуренції на них, ліквідацію фіскальних
преференцій та удосконалення регуляторної практики. В сукупності, зміна
базових засад монетарної політики оздоровлює економіку, а в основі
цього лежить перехід до більш жорсткої боротьби з інфляцією.
Підхід конкуренції за розташування бізнесу здебільшого
концентрується на проблематиці залучення ПІІ та структурних передумов,
необхідних для цього. Попри принципову важливість цього питання в
світлі посилення глобального взаємопроникнення та інтеграції на
мікрорівні, чи не найбільшу проблему в умовах високої мобільності
капіталів становлять короткострокові портфельні рішення. Після
Азійської кризи зростання уваги до проблеми флуктуацій в поведінці
короткострокових капіталів не оминуло проблеми адаптації центральних
банків до нових умов функціонування глобалізованих фінансових ринків.
Усвідомлення вразливості країни щодо переливів спекулятивного капіталу
спонукає монетарні органи мінімізувати ризик раптових його відпливів,
який випливає з невідповідної інфляційної чи валютно-курсової ситуації.
Жорстка монетарна політика як передумова усунення дестабілізації
очікувань глобальних інвесторів та погіршення платіжного балансу через
механізм реальної переоцінки валюти починає розглядатись як “ефект
дисципліни”. Актуалізація цього ефекту пов’язується з лібералізацією
короткострокових потоків капіталу та прогресуючою фінансовою
дерегуляцією.
Попри очевидний характер необхідності посилення акцентів
монетарної політики на дотримання принципу нівелювання флуктуацій
інфляції в системі підтримання макрофінансової стабільності, емпіричні
дослідження “ефекту дисципліни” дають не однозначні результати.
І. Тутелл та Ч-Й. Вей, досліджуючи вплив фінансової глобалізації на
“удосконалення” макроекономічної політики та беручи за основу такий
індикатор фінансової відкритості як співвідношення валових активів та
зобов’язань до ВВП, приходять до таких висновків: зовнішня позиція
країни дійсно знаходиться в оберненому зв’язку з величиною інфляції,
тобто чим масштабніше нагромадження зовнішніх активів та пасивів
країни, тим нижча у ній інфляція; зв’язок між згаданими параметрами,
попри те, що є обернений та очевидний, не достатньо статистично
113