БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Тема 5. Міжбюджетні відносини і система бюджетного вирівнювання
5.3. Зарубіжний досвід міжбюджетних відносин
Поштовхом реформування в Україні міжбюджетних відносин стало
закріплення в Конституції права територіальних громад самостійно вирішувати
питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Стаття 140
Конституції називає це право місцевим самоврядуванням. Прийняттям у 1997 р.
Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” [2] держава визначила систему
та гарантії, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність
органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Після прийняття Конституції і Закону «Про місцеве самоврядування в
Україні» став відчутним дисонанс між ними та бюджетним законодавством.
Тому останнім часом загострилися суперечності між центральними та
місцевими органами влади щодо виконання ними повноважень, втручання
держави у розв’язання питань територіальних громад. У такій ситуації
неможливе забезпечення економічного зростання, поліпшення добробуту і
рівня життя населення.
Прослідкуємо процес реформування системи міжбюджетних відносин у
зарубіжних країнах, де існують три основні моделі бюджетних систем. Перша
передбачає пайовий поділ податків між адміністративними рівнями влади; за
кожним рівнем бюджетів закріплено визначені паї доходів та податків. За
другою моделлю різні рівні влади застосовують однакову базу оподаткування,
встановлюючи власні податкові ставки; загальна ставка дорівнює сумі
податкових ставок усіх рівнів влади. Третя модель встановлює повне
розмежування окремих податків між різними рівнями влади, закріплюючи їх за
різними бюджетами. Як правило, можуть комбінуватися елементи трьох
моделей, але домінуючим є один підхід. Система міжбюджетних відносин як
федеративних, так і унітарних країн будується за принципом децентралізації
фіскальних повноважень, тобто чітко розмежовуються податкові і видаткові
повноваження між центральними та місцевими органами влади,
встановлюються правила міжбюджетних відносин.
Щодо реформування бюджетних взаємовідносин в Росії, то у 1998 р. уряд
прийняв «Концепцію реформування міжбюджетних відносин у Російській
Федерації у 1999 – 2001 роках» [4]. Позитивним є отримання регіонами права
самостійно встановлювати щорічні індивідуальні нормативи місцевих
бюджетів, що дозволяє враховувати реальний рівень потреб населення в
суспільних послугах. Досвід Росії є надзвичайно важливим для України, тому
що обидві держави стикаються з однаковими проблемами.
115
Л.В. Фещенко, П.В. Проноза, Н.В. Кузьминчук. Бюджетна система України
У Польщі реформування міжбюджетних відносин відбувалося комплексно
і почалося у 1990 р. з прийняттям Закону «Про місцеве самоврядування», який
відповідав Європейській хартії про місцеве самоврядування і надав місцевій
владі автономію. Потім були прийняті закони, які здійснили відокремлення
місцевих бюджетів від державного і спростили систему державних фінансів,
ліквідували стару систему позабюджетних фондів. У законі були зафіксовані
нормативи відрахувань від національних податків, впровадження механізму
добровільної передачі видаткових повноважень донизу.
Місцеві бюджети Туреччини не одержують трансфертів, але й рівень їх
доходів дуже низький (3% ВВП). Швеція відрізняється високим рівнем доходів
місцевих бюджетів (21,4% ВВП) і низькою часткою трансфертів (14,2%), а в
Ірландії місцеві бюджети формуються переважно за рахунок трансфертів
(74,3%) [13].
У Франції ступінь залежності місцевої влади від властей вищого рівня
прямо пропорційний величині трансфертів – дотації і субвенції забезпечують
31 – 40 % фінансових ресурсів місцевих бюджетів і фінансуються за рахунок
надходжень від податку на додану вартість. Інвестиційні витрати місцевої
влади забезпечують дотації на устаткування. Таким чином, у Франції відбувається
вирівнювання лише видатків. Але разом з тим у країні існує механізм
часткової нейтралізації цієї залежності: більшість дотацій надається автоматично
і місцева влада використовує їх на власний розсуд.
Досвід міжбюджетних відносин у Канаді свідчить про доцільність
використання трансфертної політики з урахуванням специфіки ситуації: в
умовах економічних труднощів можлива більша централізація коштів.
У Великобританії завданням місцевих органів влади є ефективне
використання коштів, обсяг яких встановлено центральним урядом. Після
введення подушного податку використовуються нові інструменти обмеження
місцевих витрат: при їх збільшенні на 1 % надходження подушного податку
повинні збільшуватися на 4 %. Оскільки цей податок сплачують всі в
однаковому розмірі, незалежно від рівня доходів, то його збільшення викликає
невдоволення виборців, що стримує місцеві органи від надмірного збільшення
витратної частини бюджету.
Міжбюджетні відносини у Швейцарії визначаються як набір фінансових
інструментів та програм фінансового вирівнювання між Конфедерацією та
кантонами – територіальними одиницями цієї країни (вертикальне
вирівнювання) та між самими кантонами (горизонтальне вирівнювання).
Федеральний закон щодо системи фінансового вирівнювання був прийнятий у
116