БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Тема 4. Бюджетний устрій і побудовабюджетної системи України
використовується поняття “Державний бюджет України”. Значення цього
Закону полягає в закладенні нових принципів побудови бюджетної системи, а
саме: самостійності бюджетів та наявності в них власної дохідної бази. Крім
того, прийняття зазначеного документу зумовило фактичний вихід бюджетної
системи УРСР зі складу бюджетної системи Радянського Союзу. Майже
одночасно (7 грудня 1990 р.) було прийнято Закон “Про республіканський
бюджет Української РСР на 1991 рік”.
У 1991 р. були прийняті закони “Про Кабінет Міністрів УРСР”, “Про
заснування поста Президента УРСР”, “Про державну податкову службу в
Україні”, які безпосередньо стосуються в організації бюджетного процесу.
В Законі “Про Державний бюджет України на 1992 рік” від 25 червня
1992 р. вперше після здобуття незалежності з’явилося поняття “Державний
бюджет.” В той же час цей документ містить значну кількість принципів
побудови бюджетної системи та організації міжбюджетних відносин, які були
характерними для СРСР.
Важливою подією в 1993 р. стало прийняття Декрету Кабінету Міністрів
України (далі – КМУ) “Про місцеві податки і збори”. Цим Декретом надано
право місцевим органам влади встановлювати 16 видів місцевих податків і
зборів, що стало важливим кроком до зміцнення самостійності місцевих
бюджетів. Видання Указу Президента “Про порядок касового виконання
Державного бюджету України” 18 червня 1993 р. визначило запровадження
єдиного касового виконання державного і місцевих бюджетів Національним
банком України (далі – НБУ). Проте на банківську систему було покладено
здійснення касового виконання державного бюджету; управління ж
бюджетними коштами повинна була забезпечити фінансова система на чолі з
Міністерством фінансів України.
Важливе значення для функціонування бюджетної системи мало
прийняття в 1994 р. Закону України “Про систему оподаткування”.
З урахуванням викладеного можна зробити висновок, що на протязі
першого етапу розвитку бюджетної системи основні зусилля держави були
спрямовані на розбудову системи державних фінансів. Проте ознаки того
періоду (зниження обсягів виробництва, зростання обсягів не грошових
операцій тощо) негативно вплинули на фінансову систему країни. Дефіцит
Державного бюджету в 1992 р. складав 17,3 % ВВП, у 1993 р. – 6,9 % ВВП, у
1994 р. – 9,75 % ВВП; при чому його покриття здійснювалося за рахунок тільки
77
Л.В. Фещенко, П.В. Проноза, Н.В. Кузьминчук. Бюджетна система України
емісійних джерел. Це, в свою чергу, заважало створенню дієвого механізму
функціонування бюджетної системи.
78
Другий етап розвитку бюджетної системи характеризується, по-перше,
виданням Указу Президента “Про Державне казначейство України”. Цим
указом було створено нову для України структуру – Державне казначейство,
яке поступово стало повноважним учасником бюджетного процесу. На цю
структуру було покладено обов’язок виконання комплексу завдань, які
пов’язані з касовим виконанням бюджетів всіх рівнів та забезпеченням
ефективності управління бюджетними коштами, через впорядкування їх
використання, за рахунок їх концентрації на важливіших напрямках соціально-
економічного розвитку країни.
По-друге, в червні цього ж року було прийнято нову редакцію Закону
України “Про бюджетну систему України”, яким було визначено основні
принципи бюджетного устрою та організацію бюджетного процесу в державі.
Цим законом була визначена структура бюджетної системи України
(Державний бюджет, республіканський бюджет АР Крим та місцеві бюджети;
розкрито сутність зведеного бюджету як сукупності показників всіх бюджетів,
що використовуються для аналізу і визначення засад державного регулювання
соціально-економічного розвитку країни; регламентовано організацію
бюджетного процесу, а також проведено розмежування доходів, видатків між
ланками бюджетної системи, впроваджено порядок розроблення основних
напрямків бюджетної політики на наступний рік, тобто бюджетної резолюції).
По-третє, 28 червня 1996 р. була прийнята Конституція України, якою
було закріплено основні принципи побудови бюджетної системи – спра-
ведливий та неупереджений розподіл суспільного багатства між терито-
ріальними громадами та громадянами. Статтею 143 було встановлено право
територіальних громад самостійно затверджувати бюджети відповідних
адміністративно-територіальних одиниць, контролювати їхнє виконання,
встановлювати місцеві податки і збори. Ця ж сама стаття регламентує новий
порядок складання обласних і районних бюджетів, які повинні сформуватися з
коштів державного бюджету та коштів, залучених на договірних засадах з
місцевих бюджетів.
По-четверте, важливим для цього етапу було прийняття в липні 1996 р.
Закону “Про Рахункову палату Верховної Ради України”, яким передбачені
правові основи, статус, функції, повноваження постійно діючого вищого органу