БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Тема 11. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу
була реструктуризована навесні 2000 р. терміном на 7 років, а офіційна
– перед членами Паризького клубу в другій половині 2001 р. терміном
на 12 років.
З 2000 р. відбулася реструктуризація заборгованості Кабміну НБУ за
кредитами НБУ, отриманими для фінансування дефіциту державного бюджету
у 1994 – 1996 рр. НБУ було дозволено нараховані та несплачені проценти за
кредитами, наданими Мінфіну в національній валюті (що станом на 1.01.1999 р.
становили 6,3 млрд грн), списати із позабалансового рахунка [11].
Поступово змінювалась ідеологія відносин з кредиторами. Основним
показником стало обмеження боргової залежності держави, заборона
використання зовнішніх позик для фінансування поточних витрат бюджету.
Згідно з Концепцією державної боргової політики на 2001 – 2004 рр. основну
увагу приділено пошуку оптимальних джерел фінансування і перспективній
заміні зовнішніх позик внутрішніми. Відносини з міжнародними фінансовими
організаціями переорієнтовуються на консультативні. Загальний розмір
державного боргу в динаміці поступово знижується протягом 2000 – 2001 рр.
на 7,9 %.
У 2002 р. в рамках політики активізації внутрішнього ринку боргу
започатковано практику восьмисерійної емісії казначейських зобов’язань
держави для розміщення їх серед населення. Нові фінансові інструменти мають
такі характеристики: термін обігу -2 роки з 16 % річною дохідністю у формі
восьми – тримісячних купонних виграшів. Перші казначейські зобов’язання
серії “А” з датою випуску 15.05.2002 р. менш ніж за місяць були повністю
розміщені, наступні випуски серій “В” і “С” також швидко знайшли покупців.
Ці приклади свідчать про часткове відновлення довіри населення до державних
фінансових інструментів як до відносно надійного варіанта вкладення коштів.
На четвертому етапі відбулися зміни в методичному підході до обліку
боргу. Основною особливістю в обліку державного боргу є те, що в його складі
не враховується обсяг зобов’язань, гарантованих державою, до моменту
настання гарантійного випадку. В разі набуття чинності державних гарантій
умовні зобов’язання визнаються прямим державним боргом в сумі невиконаних
позичальником в строк зобов’язань. Умовні зобов’язання обліковуються
окремо, а розмір державного боргу розраховується як непогашена основна сума
прямих боргових зобов’язань держави.
309
Л.Ф. Фещенко, П.В. Проноза, Н.В. Кузьминчук. Бюджетна система України
310
Загальна сума державного боргу на 31.12.2002 р. становила 14,201 млрд
дол. США, у тому числі зовнішній борг – 10,190 млрд дол. США (71,76 %),
внутрішній – 4,010 млрд дол. США (28,24 %).
Частка державного прямого боргу у ВВП поступово знижується із 12,3 %
у 2006 році до 11,2 % ВВП у 2007 році. У 2008 році планується зниження цього
показника до 10,6 % ВВП.
Отже, у 2008 році передбачається зменшення видатків на обслуговування
та погашення державного боргу, що зумовлено заміщенням частини державних
боргових зобов’язань на зобов’язання з нижчими відсотковими ставками.
Напрямки боргової стратегії України на найближчі роки:
• зміна структури зовнішнього боргу та політики залучення кредитів на
міжнародних ринках капіталу під високі проценти на позичання у
міжнародних фінансових організацій з відносно низькою відсотковою
ставкою та пільговими умовами повернення. Необхідно, щоб більша
частина цих коштів була використана не на фінансування дефіциту
бюджету, а на рефінансування існуючих боргів і тим самим на
поліпшення структури боргу;
• не варто відмовлятись від внутрішніх позик на користь зовнішніх
ринків капіталу. Ресурси необхідно знаходити також і в національній
економіці − шляхом проведення податкової та адміністративної
реформи й підвищення довіри населення до банківської системи і
уряду;
• необхідність в утриманні розумного співвідношення між державним
боргом та ВВП, створення умов для його виведення на прийнятний
рівень для досягнення ситуації, за якої Україна зможе залучати кошти
на довгий термін та за низькими ставками, що можливо лише за умови
ґрунтовних структурних реформ, які посилять впевненість у
економічній стратегії уряду та в перспективах економічного
зростання;
• збільшення тягаря обслуговування боргу, низькі темпи економічного
зростання та зниження частки бюджетних надходжень у ВВП
вимагають скорочення видатків, не пов’язаних з обслуговуванням
боргу;
• скорочення дефіциту бюджету.