БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Тема 11. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу
• 1991 р. – перша половина 1994 р. Характеризується безсистемним
накопиченням боргу: залучались прямі кредити НБУ, надавались
урядові гарантії за іноземними кредитами українським підприємствам,
врегульовувались боргові взаємовідносини з Росією. На початок 1994 р.
державний борг становив 4,8 млрд дол. США (з них три чверті –
зовнішній).
• Друга половина 1994 р. – перша половина 1997 р.) Активізувались
зв’язки з міжнародними фінансовими організаціями (зовнішній борг за
цей період зріс на 56 %). Внутрішній борг, починаючи з 1995 р.,
формується переважно неінфляційним шляхом розміщення ОВДП.
Позичання коштів через механізм ОВДП пожвавило економічний
кругообіг, визначило нові можливості управління бюджетним
дефіцитом, підтримало ліквідність різних фінансових інститутів. Разом
з тим надмірне форсування динаміки внутрішнього боргу з 1996 р. і
перехід до фінансування бюджетного дефіциту переважно за рахунок
випуску облігацій державних позик зумовили штучну експансію
сектору ОВДП у структурі боргових зобов’язань держави.
Таблиця 11.9
Порівняльні темпи зростання витрат із обслуговування й погашення
державного боргу і ВВП, %
Показники 2000 р. до 1999 р. 2001 р. до 2000 р. 2002 р. до 2001 р. 2003 р. до 2002 р.
Витрати з
обслуговування
і погашення
державного
боргу
5,9 16,0 15,0 31,6
ВВП 5,9 9,2 4,6 4,0
Відносна стабільність гривні давала змогу залучити іноземний капітал на
ринок ОВДП. На кінець липня 1997 р. у власності нерезидентів перебувало 52
% їх обсягу всіх ОВДП.
Активізація операцій на боргових ринках поряд з розширенням позич-
кового інструментарію зумовили значне зростання державного боргу до
307
Л.Ф. Фещенко, П.В. Проноза, Н.В. Кузьминчук. Бюджетна система України
12 млрд дол. США станом на 01.07.1997 р. (зовнішній борг склав 74,1 %,
внутрішній – 25,9 %).
308
• Друга половина 1997 р. – 1999р. Серпнева фінансова криза 1997р. стала
причиною виходу нерезидентів з ринку державних цінних паперів
України, незважаючи на заходи зі створення для них пільгових умов.
Міністерство фінансів з метою утримання ринку провело
реструктуризацію зобов’язань по ОВДП на невигідних для держави
умовах, яка стала одним із чинників зростання державного боргу. Попит
на ОВДП з боку нерезидентів, незважаючи на неодноразове підвищення
рівня дохідності, не поновлювався. Наслідком стало вилучення
іноземними інвесторами власного капіталу з українського ринку (за три
квартали 1998 р. – майже ¾ загальної вартості зобов’язань по ОВДП).
Решта державного боргу, що складала 350 млн дол. США, була
реструктуризована.
Наприкінці серпня 1998 р. Міністерство фінансів для вирішення
проблеми обслуговування боргу запропонувало в “добровільному” порядку
обмін ОВДП: а) для резидентів на конверсійні ОВДП з терміном погашення у
2001 – 2004 рр.; б) для нерезидентів на євробони з датою погашення 22.09.2000
р. або на гривневі середньострокові облігації з датою погашення у вересні та
грудні 2000 р. На кінець 1998 р. НБУ придбав 70,5 % усіх державних
зобов’язань в ОВДП, проданих на первинному ринку, комерційні банки
тримали приблизно 20 %. НБУ дозволив використання банками ОВДП для
формування норми обов’язкових резервів. В 1999 р. НБУ був єдиним покупцем
ОВДП. Видатки державного бюджету на обслуговування ОВДП з 1995 р. по
1999 р. збільшились у 32,5 рази. Чисті втрати бюджету від обслуговування
піраміди ОВДП оцінюються в 7,6 млрд грн, валютні резерви НБУ зменшились з
2,3 млрд дол. США до 761 млн дол. США.
Заборгованість перед міжнародними фінансовими організаціями на
початок 2000 р. перевищила 5,2 млрд дол. США, перед державами-
позичальниками – 4,3 млрд дол. США.
• З 2000 р. Особливістю цього етапу є започаткування практики
використання довгострокових механізмів управління державним
боргом, зокрема в напрямку реструктуризації зовнішнього боргу.
Комерційна заборгованість в рамках Лондонського клубу кредиторів