БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Тема 11. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу
позик, забезпечення високої ліквідності позик, зворотний відкуп власних
боргових зобов’язань;
• управління ризиками: моніторинг кредитних ризиків є однією з
обов’язкових умов ефективного управління боргом. Потрібна добре поставлена
система оцінювання та управління ризиками, а також застосування жорстких
вимог до рівня кредитних рейтингів інвесторів (кредиторів). Крім того, має
бути розроблено юридичну процедуру нейтралізації таких ризиків;
• формування еталонного боргового портфеля: оцінка ефективності
проведених операцій щодо залучення нових позик і управління боргом.
Найбільш поширений метод – це формування “еталонного” боргового
портфеля, з яким має постійно порівнюватися наявний. Цей метод необхідно
використовувати спільно з дотриманням принципу своєчасної та
всеохоплюючої звітності. Крім оцінки власної діяльності бажано також
систематично оцінювати і роботу партнерів;
• розподіл відповідальності: прийняття на себе ризиків залучення позик і
кредитів і подальший аналіз стану боргового портфеля в розрізі його
підлягання ризикам, що може бути досягнуто шляхом зосередження цих
операцій в уповноваженому банку за умови здійснення аналізу і контролю за
ризиками з боку Міністерства фінансів;
• кадрове і технічне забезпечення: підготовка кадрів, відповідні
комп’ютерне і програмне забезпечення, рівень оплати праці персоналу −
важливі складові успіху. Вважається, що “інвестиції” в систему управління
державним боргом є одними з найбільш “прибуткових”, оскільки забезпечують
істотне скорочення витрат щодо обслуговування заборгованості й зменшення
ризиків;
• мотивація: стимулювання новаторства серед персоналу з використанням
для цього спеціально розроблених схем оплати праці, та банків – стратегічних
партнерів уряду в здійсненні позик і управлінні зовнішнім боргом. Директиви,
що затверджуються, повинні мати положення, які допускають певний простір
для помилок: в умовах нестабільності на фінансових ринках.
Державне управління залученими коштами здійснюється в контексті
бюджетного процесу згідно з законом України про державний бюджет на
відповідний рік, де установлюються граничні розміри боргу і гарантії його
повернення. Обсяг залучених зовнішніх позик для будь-якої країни
299
Л.Ф. Фещенко, П.В. Проноза, Н.В. Кузьминчук. Бюджетна система України
визначається двома факторами: по-перше, скільки капіталу країна може
поглинути, по-друге, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику
виникнення кризи платежів.
300
Управління розміщенням запозичених коштів є основним елементом
системи управління боргом. Залучені кошти повинні використовуватися для
фінансування зростання виробничих потужностей. При цьому повинно
збільшуватися виробництво товарів не лише для внутрішніх потреб, а також
експортної продукції, необхідної для одержання іноземної валюти на
обслуговування та погашення зовнішнього боргу. При відсутності цього
платежі з обслуговування боргу досягнуть неприпустимо високої частки
експорту та вітчизняного виробництва, у зв’язку з чим кредитори, побоюючись
імовірних неплатежів, скорочуватимуть кредитування країни.
Для забезпечення платоспроможності держави (можливості погашення
боргів) застосовуються різноманітні методи коригування позикової політики,
серед яких найпоширенішими є рефінансування боргу та реструктуризація
заборгованості.
Рефінансування державного боргу уявляє собою погашення основної
заборгованості та процентів за рахунок коштів, отриманих від розміщення
нових позик. Для успішного рефінансування цього процесу необхідна висока
фінансова репутація країни-позичальника. На світовому фінансовому ринку
вона характеризується рейтингом, що присвоюється країні спеціальними
агентствами відповідно до міжнародних правил рейтингування.
Реструктуризація полягає в тому, що на певних умовах відстрочується
виплата частки боргу. Використовується кілька варіантів реструктуризації
зовнішньої заборгованості, які відпрацьовані Паризьким клубом кредиторів.
Один із варіантів − коли на певних умовах проводиться відстрочення виплати
частки боргу терміном до трьох років. Існують також варіанти конверсії боргів
на акції для вкладення їх у національну економіку.
У 90-х рр. почала застосовуватись реструктуризація боргів комерційних
банків на основі методу Брейді. Згідно з ним банки реструктуризують борг
лише в тому разі, якщо уряд країни-боржника почне виконувати радикальну
програму структурних перетворень. За формулою Брейді спочатку проводиться
зменшення боргу на 50 %, інша частка боргу обмінюється на спеціальні
облігації Брейді.