БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

За правовим оформленням
За місцем розміщення
За правом емісії
За характером використання
За забезпеченістю
За терміном погашення
За характером виплати
доходу
За характером погашення
заборгованості
За характером зобов’язань в
погашенні боргу
Тема 11. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу
Державні позики
на підставі угод або підписними зобов’язаннями
(безоблігаційні)
цінними паперами (облігаційні)
внутрішні
зовнішні
державні (емітуються центральними органами влади)
місцеві (емітуються місцевими органами влади)
ринкові (вільно обертаються на ринку цінних паперів)
неринкові (не допускають виходу на ринок)
заставні (забезпечуються державним майном чи
конкретними доходами)
беззаставні (не мають матеріального забезпечення; їх
надійність визначається авторитетом держави)
короткострокові (до одного року)
середньострокові (від одного до п’яти років)
довгострокові (понад п’ять років)
процентні (у вигляді позикового процента)
виграшні (на підставі тиражів-виграшів)
дисконтні (купуються зі скидкою, а погашаються за
номінальною вартістю)
одноразова виплата
виплата частинами
з правом дострокового погашення
без права дострокового погашення
Рис. 11.3. Узагальнена класифікація державних позик
рівними частинами
протягом кількох років
наростаючими сумами
289
Л.Ф. Фещенко, П.В. Проноза, Н.В. Кузьминчук. Бюджетна система України
290
Міжнародний державний кредит – це сукупність відносин, в яких
держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника,
кредитора або гаранта. Ці відносини отримують форму зовнішніх державних
позик, які надаються на умовах зворотності, терміновості і платності.
Сума отриманих зовнішніх позик із нарахованими процентами
включається до державного боргу країни. Країнам, що мають значні економічні
і фінансові труднощі, зовнішні позики можуть надаватися на пільгових умовах
з метою сприяння зміцненню їх економічного потенціалу.
Надання зовнішніх позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів або
спеціальних урядових фондів. Одержувачами позик можуть бути центральні
уряди, республіканські і місцеві органи влади.
Кредиторами можуть виступати фінансово-кредитні установи, юридичні
та фізичні особи іноземних держав, міжнародні фінансові інститути, іноземні
держави та їх угрупування. Проекти, на які можуть бути надані позички цими
кредиторами, поділяються на групи:
• проекти макроекономічної стабілізації економіки;
• проекти структурних перетворень у певних секторах економіки;
• інвестиційні проекти;
• проекти технічної допомоги.
Кредити міжнародних фінансових організацій надаються на вигідних
умовах: під 5 – 7 річних відсотків на строк до 20 років. Позики країн Євросоюзу
в основному є допомогою країнам, що здійснюють ринкові перетворення.
Отримання доходу не є першочерговим завданням кредиторів: погашення
позик, виплата процентів по них може відбуватися після закінчення пільгового
періоду, який надає відстрочку погашення позики – 3 – 5 років після вико-
ристання кредитних коштів.
Найбільшу складність для держави у плані зростання зовнішньої забор-
гованості і використання кредитів становлять запозичення, одержані від
іноземних комерційних структур під гарантію уряду. Ці кредити, за досвідом
багатьох країн, мають найнижчі показники щодо ефективності використання.
На міжнародних фондових ринках випускаються та обертаються облігації
зовнішніх державних позик (цінні папери, що підтверджують зобов’язання
України відшкодувати власникам цих облігацій їх номінальну вартість та дохід
відповідно до умов їх випуску), виходячи з необхідності використання