БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Тема 11. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу
вкладень у виробництво та соціальну сферу. Тимчасово вільними можуть бути і
резервні фонди підприємств. Із зростанням ефективності суспільного виробництва
збільшуються можливості залучення коштів у сферу державного кредиту.
Позичкові кошти не можуть вважатися доходами держави і
відображатись в дохідній частині бюджету. Кошти цього фонду повинні
спрямовуватися на покриття дефіциту бюджету чи додаткове фінансування
урядових витрат, не впливаючи на розмір звичайних доходів державного
бюджету. Усунення межі між поточними бюджетними доходами і позичковими
коштами спотворює уявлення уряду про реальні фінансові можливості: може
відбуватися фінансування суспільних потреб при впевненості в повному
фінансовому благополуччі, хоча фактично розвиток йде на дефіцитній основі,
за рахунок майбутніх поколінь. Неминучим результатом такої практики буде
розлад фінансової і грошово-кредитної систем.
Державний кредит є відносинами вторинного розподілу вартості ВВП: у
сферу державно-кредитних відносин надходить частина прибутків і грошових
фондів, сформованих на стадії первинного розподілу.
Об’єктивна необхідність використання державного кредиту обумовлена
постійною суперечністю між величиною суспільних потреб і можливостями
щодо їх задоволення за рахунок бюджетних коштів. Регулювання економіки,
реалізація соціальної політики, виконання державою функцій щодо оборони та
управління, міжнародна діяльність вимагають постійного збільшення
бюджетних витрат при обмеженості доходів. Тому при наявності вільних
грошових ресурсів у фізичних та юридичних осіб органи влади вдаються до
державного кредиту. Як правило, державні запозичення здійснюються тоді,
коли вичерпано інші джерела формування доходів.
Доцільність використання державного кредиту для формування
додаткових фінансових ресурсів держави і покриття бюджетного дефіциту
визначається значно меншими негативними наслідками для державних фінансів
і грошового обігу країни порівняно з грошовими прийомами (емісія грошей)
збалансування доходів і витрат. Це досягається на основі переміщення попиту
від фізичних і юридичних осіб до урядових структур без збільшення сукупного
попиту і кількості грошей в обігу.
При дефіциті бюджету додатково мобілізовані ресурси використовуються
на покриття різниці між бюджетними видатками і доходами, а у разі
позитивного бюджетного сальдо – безпосередньо для фінансування економіч-
285
Л.Ф. Фещенко, П.В. Проноза, Н.В. Кузьминчук. Бюджетна система України
них і соціальних програм. Це означає, що державний кредит, як засіб
збільшення фінансових можливостей держави, виступає важливим чинником
прискорення її соціально-економічного розвитку.
286
11.2. Класифікація державного кредиту
Форми державного кредиту представлені на рис. 11.1.
Рис. 11.1. Форми державного кредиту
Державні позики як основна форма внутрішнього державного кредиту
характеризуються залученням тимчасово вільних коштів фізичних та юри-
дичних осіб на фінансування суспільних потреб шляхом емісії і реалізації
різних видів державних цінних паперів центральним урядом або місцевими
органами влади.
Державний кредит
Внутрішній Зовнішній
1. Державні позики.
2. Ощадна справа.
3. Казначейські позики.
4. Гарантовані позики (умовний
державний кредит)
Характеристика державних позик подана на рис. 11.2.
Державні зовнішні позики :
- позики міжнародних фінансових
організацій (МВФ, ЄБРР);
- позики іноземних урядів;
- позики іноземних кредитних
установ;
- позики юридичних та фізичних
осіб іноземних держав
Найбільш поширеним видом державних цінних паперів є облігація, яка
виступає як державне боргове зобов’язання, що надає право власнику після
закінчення певного терміну повернути суму позики та отримати відсотки.
Держава встановлює номінальну вартість облігацій, яка виражає суму, надану
власником державі в тимчасове користування. Саме вона виплачується під час
погашення, і на неї нараховуються відсотки. Водночас реальна прибутковість
облігацій може бути вищою або нижчою номінального процента. Це поясню-