концепція М. Марра
концепція М. Марра концепція М. Марра
ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20 Розкриття суспільної природи мови після Марра: зміна ідеологем. У 1950 р. на сторінках газети «Правда» відбулася дискусія, ініціатор якої – грузинський учений А. Чікобава. Обговорювали вчення Марра і питання, безпосередньо пов‟язані із суспільною природою мови. Серед учасників дискусії був і український мовознавець Л. Булаховський. Підсумовуючи дискусію, Й. Сталін не прийняв положення Марра про класовість мови та її надбудовний характер як такі, що перечили марксизмові, не визнав ролі революційних зрушень у мові, вважаючи, що навіть порівняльно-історичний метод, незважаючи на свої недоліки, є ефективнішим, аніж палеонтологічний з чотирма елементами в основі. Зміни значень слів, зміни в лексиці не визначають долю мови, головне в ній – її граматична будова і основний словниковий фонд [Сталін 1950, с.25]. Сталін вимагав звільнити науку від помилок, оздоровити методологічну базу мовознавства, відкривши доступ «творчого марксизму в галузь мовознавчої науки» – читаємо в «Передмові» до першого тому збірника «Проти вульгаризації та перекручення марксизму в мовознавстві» (1951). У 1952 р. вийшов новий збірник «Питання мовознавства у світлі праць Й. В. Сталіна». Тематика праць запрограмовувала розвиток радянської лінгвістики у таких напрямах: мова як суспільне явище, граматична будова мови, словниковий фонд мови, внутрішні закони розвитку мови, історичний розвиток мови, розвиток порівняльно-історичних досліджень (і критика чотирьохелементного аналізу Марра), мова та діалекти, розвиток національних мов, походження мови та мислення. І все ж теорія мови, як і її складова, характеристика суспільної природи мови, і далі були приречені нести тягар ідеології, про що свідчили назви праць у збірнику «Питання мовознавства у світлі праць Й. В. Сталіна» [Мацюк 2008, с. 201]. Формулювання і розв‟язання проблеми суспільної природи мови передбачали боротьбу з розвінчуванням «реакційних буржуазних теорій» і «з вульгарно матеріалістичними поглядами» Марра та його учнів [Задачи советского языкознания... 1952, с.5-6]. Ідеї М. Марра, соціологічний напрям і сучасна лінгвістика. Соціологічний напрям у радянському мовознавстві, відображений у працях Марра і його послідовників, постає як «документальна система організації спілкування й інтерпретації текстів», як етап квазінауки, в умовах якої виробилася «документальна система герменевтики наукових текстів: інтерпретація їх мала фактологічний політизований і канцелярський характер», зрозуміло, що такий характер герменевтики зумовив і вироблення квазінаукової критики [Романенко 1991, с.37- 38]. Тимчасова популярність вчення Марра – це популярність не наукової теорії (бо нею вчення не було), а міфу про всемогутність науки і про необхідність будувати все заново в новому суспільстві [Алпатов 1991, с.33- 34]. Аспекти обґрунтування цього міфу такі: в СРСР стара соціальна система і її культура дискредитовані; йшло будівництво нової культури, що не спиралася на попередній досвід (найпереконливішим прикладом служить авангардизм у мистецтві); у науці авангардизм не складався: у гуманітарних науках його стримував марксизм, революційний за висновками, що все ще ґрунтувався на принципах європейського наукового мислення Нового часу, враховуючи факти та наукову аргументацію (наприклад, Маркс та Енгельс не говорили про створену ними «нову» науку, а приймали досвід попередньої теорії, методик аналізу). У такому контексті з‟явився Марр, радше пророк, аніж академічний учений, який став творцем «авангардистської науки»; його «нове вчення» мало риси, співзвучні духові 20-х рр.: розгляд явищ «у світовому масштабі», поза національними рамками, сприяння культурам «пригноблених народів», боротьба з європоцентризмом, постановка питання про комуністичне майбутнє [Алпатов 2006, с.13]. Після дискусії 1950 р. оцінка поглядів Марра була, як правило, негативною, за винятком тих учених, які сповідували чи сповідують досі ідеї неомарризму. В. З в е ґ і н ц е в. Після критики концепції Марра радянські вчені опинилися у своєрідному теоретичному вакуумі: у них не залишилося жодної теоретичної зброї, крім методологічних рекомендацій загального характеру, потрібно було шукати адекватну лінгвістичну теорію [Звегинцев 2001, с.125-126]. Б. С е р е б р є н н і к о в. Ідея про мову як надбудову над основою в концепції Марра, мову як явище класове, яке розвивається завдяки зрушенням – це відхід від марксизму, тому Марр постає як представник вульгарного соціологізму в мовознавстві 20–30-х рр. [Серебренников 1983, с.7-9] А. Р о м а н е н к о. В історії радянського мовознавства є етапи квазінауки, серед яких період панування «нового вчення про мову» Марра [Романенко 1991, с.37-38]. Т. Г а м к р е л і д з е. Оскільки теорія Марра суперечить логіці сучасної теоретичної лінгвістики, мовній емпірії, вона ірраціональна. Однак ця теорія «не іррелевантна для науки і може служити ілюстрацією прояву в ученого інтуїтивних і неусвідомлених уявлень про структуру генетичного коду, очевидно, підсвідомо скопійованого ним при створенні оригінальної моделі мови» [Гамкрелидзе 2005, с.5]. В. А л п а т о в. «В останні десятиліття, спочатку на Заході, особливо в Європі, а тепер у Росії неодноразово говорять про кризу не просто окремих напрямів гуманітарних наук (зокрема структуралізму), але всього гуманітарного знання. Так звана постмодерністська наука ставить під сумнів фундаментальні принципи науки Нового часу. І в цьому розумінні Марр... виглядає як предтеча постмодерністського підходу до мови та інших феноменів». «У спокійні наукові епохи наукове співтовариство закономірно відкидає «нове вчення» Марра... Але в кризові епохи воно здатне захопити людей, котрі розчаровані загальноприйнятими нормами цього співтовариства» [Алпатов 2006, с.14]. 52
53 Розділ І. ТЕОРІЯ МОВИ До широкої читацької аудиторії теорія Марра приходила і в підручниках. Так, в «Історії лінгвістичних учень» Ф. Березіна 1975 і 1984 р. читач знаходив інформацію: 1. Індоєвропейське мовознавство було основою реакційної теорії расової нерівності народів, адже саме індоєвропейські народи завдяки своїй расовій, духовній перевазі підкорювали інших і були рушійною силою суспільного прогресу; однак ці положення «несумісні як з ідеями інтернаціоналізму, братерської солідарності усіх народів, так і з матеріалістичними поглядами на сутність історичного прогресу», «вповні природним є безкомпромісне неприйняття індоєвропеїзму, котре найяскравіше виразилося у маррівському напрямі мовознавчої роботи на початку 20-х рр.» [Березин 1984, с.268]. 2. Вчення М. Марра постало як спроба відповісти на запити епохи, його надихала ідея: революційна країна повинна мати революційну суспільну науку; антирасистська спрямованість, увага до малих і найменших, безписемних та невивчених мов, сприяння їхній розробці – усе це відповідало революційному світоглядові і сприяло популярності «нового вчення» про мову; щоправда, окремі положення мали декларативний характер, а саме: мова як надбудова, класовий характер мови, єдність глотогонічного процесу, теорія стадіальності [Там само, с.269-270]. У випусках «Історії радянського мовознавства: деякі аспекти загальної теорії мови. Хрестоматія» (М., 1988) не згадано про роль А. Чікобави як наукового опонента Марра, а наведено статтю Ф. Філіна, котра частково знімає критику «нового вчення» Марра. Сьогодні подібні тлумачення ідей Марра російські науковці трактують як вияв неомарризму [Звегинцев 1989, с.11-28; Горбаневский 1991, с.173-174]. Чи не вперше об‟єктивна інформація прийшла до мовознавчої аудиторії тільки з працями В. Звеґінцева (1989), В. Алпатова (1991), М. Горбаневського (1991), А. Романенка (1991) тощо, які разом з іншими дослідженнями розкрили не тільки мовознавчу проблематику, але й суспільно-культурний контекст 20-30 рр. минулого сторіччя. Обговорення соціологічного напряму в радянському мовознавстві 20-30 рр. триває в Росії та за кордоном. Висновки, які випливають зі сказаного. 1. Соціальна складова «нового вчення» М. Марра ілюструє марксистський варіант мовознавчої теорії: створювалася псевдонаукова мовознавча «парадигма», яка унеможливлювала або заперечувала інші гіпотези, думки, підходи, ніж попередня. Набравши статусу марксистської теорії, концепція М. Марра перетворилася на догму й існувала як інструктивний документ, як зразок офіційного дискурсу, відповідно до якого прилаштовувалися усі мовознавчі тексти; праці, у яких висловлено інші погляди, зазнавали критики. (В українських реаліях, це була не просто критика дослідників, а звинувачення в українському буржуазному націоналізмі, а далі смертний вирок або табори). 2. Порівняно з розкриттям суспільної сутності мови в працях західних лінгвістів, наприклад, А. Мейє, Ж. Вандрієса, Е. Сепіра, Л. Блумфілда чи празьких мовознавців, ідеї М. Марра в умовах культурного будівництва в СРСР були ідеологічно замовленим лінгвістичним продуктом. Відтоді ідеологічний компонент десятиріччями не зникав як методологічна складова досліджень про російську чи будь-яку іншу мову СРСР. Порушувалося одне з обов‟язкових правил розвитку лінгвістики, яке прийшло з праць французької школи соціології мови, сягаючи ідей Е. Дюркгейма, – вимога розвитку мовознавчих ідей без ідеологічного підтексту. 3. Після Марра мовознавча теорія продовжила опис мовного матеріалу у зв‟язку з ідеологією, причому не тільки в питанні розкриття суспільної природи мови, але й в усіх інших питаннях уже впродовж сталінського періоду, який прийшов на зміну марризму, приміром, збірник «Питання мовознавства у світлі праць Й. В. Сталіна» впроваджувався як посібник для вивчення розділів у курсах «Вступу до мовознавства» та «Загальне мовознавство». У радянській науці вироблялася типова модель розкриття суспільної природи мови в категоріях «мова» – «суспільство» – «ідеологія» у такому підпорядкуванні: «ідеологія»→«суспільство»→«мова». Зв‟язок ідеології (марксизму-ленінізму) та мови з об‟єкта мовознавчого аналізу перетворився на обов‟язкову складову методологічної бази мовознавчих праць. Література Алпатов 1991: Алпатов В. М. История одного мифа. Марр и марризм [Текст] / В.М. Алпатов. – М., 1991. Алпатов 2006: Алпатов В. М. Актуально ли учение Марра? [Текст] / В.М. Алпатов // Вопросы языкознания. – 2006. – № 1. – С. 3–15. Башинджагян 1935: Башинджагян Л. Б. Для чого потрібні «чотири елементи» [Текст] / Л.Б. Башинджагян // Мовознавство. – 1935. – № 3–4. – С. 101–112. Березин 1984: Березин Ф. М. История лингвистических учений: Учеб. для филол. спец. вузов. – 2-е изд., испр. и доп. [Текст] / Ф.М. Березин. – М., 1984. Вступительное слово... 1929: Вступительное слово В. М. Фриче // Марр Н. Я. Актуальные проблемы и очертаные задачи яфетической теории [Текст] / Н.Я. Марр. – М., 1929. – С. 7–8. Гамкрелидзе 2005: Гамкрелидзе Т. В. Об одной лингвистической парадигме [Текст] / Т.В. Гамкрелидзе // Вопросы языкознания. – 2005. – № 2. – С. 3–6. Горбаневский 1991: Горбаневский М. В. В начале было слово... [Текст] / М.В. Горбаневский – М., 1991. Задачи советского языкознания ...1952: Задачи советского языкознания в свете трудов И. В. Сталина и журнал «Вопросы языкознания» [Текст] // Вопросы языкознания. – 1952. – № 1. – С. 3–40.
- Page 1 and 2: 45 Розділ І. ТЕОРІЯ М
- Page 3 and 4: 47 Розділ І. ТЕОРІЯ М
- Page 5 and 6: 49 Розділ І. ТЕОРІЯ М
- Page 7: 51 Розділ І. ТЕОРІЯ М
53<br />
Розділ І. ТЕОРІЯ <strong>М</strong>ОВИ<br />
До широкої читацької аудиторії теорія <strong>М</strong>арра приходила і в підручниках. Так, в «Історії лінгвістичних<br />
учень» Ф. Березіна 1975 і 1984 р. читач знаходив інформацію: 1. Індоєвропейське мовознавство було основою<br />
реакційної теорії расової нерівності народів, адже саме індоєвропейські народи завдяки своїй расовій, духовній<br />
перевазі підкорювали інших і були рушійною силою суспільного прогресу; однак ці положення «несумісні як з<br />
ідеями інтернаціоналізму, братерської солідарності усіх народів, так і з матеріалістичними поглядами на<br />
сутність історичного прогресу», «вповні природним є безкомпромісне неприйняття індоєвропеїзму, котре<br />
найяскравіше виразилося у маррівському напрямі мовознавчої роботи на початку 20-х рр.» [Березин 1984,<br />
с.268]. 2. Вчення <strong>М</strong>. <strong>М</strong>арра постало як спроба відповісти на запити епохи, його надихала ідея: революційна<br />
країна повинна мати революційну суспільну науку; антирасистська спрямованість, увага до малих і найменших,<br />
безписемних та невивчених мов, сприяння їхній розробці – усе це відповідало революційному світоглядові і<br />
сприяло популярності «нового вчення» про мову; щоправда, окремі положення мали декларативний характер, а<br />
саме: мова як надбудова, класовий характер мови, єдність глотогонічного процесу, теорія стадіальності [Там<br />
само, с.269-270]. У випусках «Історії радянського мовознавства: деякі аспекти загальної теорії мови.<br />
Хрестоматія» (<strong>М</strong>., 1988) не згадано про роль А. Чікобави як наукового опонента <strong>М</strong>арра, а наведено статтю<br />
Ф. Філіна, котра частково знімає критику «нового вчення» <strong>М</strong>арра. Сьогодні подібні тлумачення ідей <strong>М</strong>арра<br />
російські науковці трактують як вияв неомарризму [Звегинцев 1989, с.11-28; Горбаневский 1991, с.173-174].<br />
Чи не вперше об‟єктивна інформація прийшла до мовознавчої аудиторії тільки з працями В. Звеґінцева<br />
(1989), В. Алпатова (1991), <strong>М</strong>. Горбаневського (1991), А. Романенка (1991) тощо, які разом з іншими<br />
дослідженнями розкрили не тільки мовознавчу проблематику, але й суспільно-культурний контекст 20-30 рр.<br />
минулого сторіччя. Обговорення соціологічного напряму в радянському мовознавстві 20-30 рр. триває в Росії та<br />
за кордоном.<br />
Висновки, які випливають зі сказаного.<br />
1. Соціальна складова «нового вчення» <strong>М</strong>. <strong>М</strong>арра ілюструє марксистський варіант мовознавчої теорії:<br />
створювалася псевдонаукова мовознавча «парадигма», яка унеможливлювала або заперечувала інші гіпотези,<br />
думки, підходи, ніж попередня. Набравши статусу марксистської теорії, <strong>концепція</strong> <strong>М</strong>. <strong>М</strong>арра перетворилася на<br />
догму й існувала як інструктивний документ, як зразок офіційного дискурсу, відповідно до якого<br />
прилаштовувалися усі мовознавчі тексти; праці, у яких висловлено інші погляди, зазнавали критики. (В українських<br />
реаліях, це була не просто критика дослідників, а звинувачення в українському буржуазному націоналізмі, а<br />
далі смертний вирок або табори).<br />
2. Порівняно з розкриттям суспільної сутності мови в працях західних лінгвістів, наприклад, А. <strong>М</strong>ейє,<br />
Ж. Вандрієса, Е. Сепіра, Л. Блумфілда чи празьких мовознавців, ідеї <strong>М</strong>. <strong>М</strong>арра в умовах культурного<br />
будівництва в СРСР були ідеологічно замовленим лінгвістичним продуктом. Відтоді ідеологічний компонент<br />
десятиріччями не зникав як методологічна складова досліджень про російську чи будь-яку іншу мову СРСР.<br />
Порушувалося одне з обов‟язкових правил розвитку лінгвістики, яке прийшло з праць французької школи<br />
соціології мови, сягаючи ідей Е. Дюркгейма, – вимога розвитку мовознавчих ідей без ідеологічного підтексту.<br />
3. Після <strong>М</strong>арра мовознавча теорія продовжила опис мовного матеріалу у зв‟язку з ідеологією, причому не<br />
тільки в питанні розкриття суспільної природи мови, але й в усіх інших питаннях уже впродовж сталінського<br />
періоду, який прийшов на зміну марризму, приміром, збірник «Питання мовознавства у світлі праць<br />
Й. В. Сталіна» впроваджувався як посібник для вивчення розділів у курсах «Вступу до мовознавства» та<br />
«Загальне мовознавство».<br />
У радянській науці вироблялася типова модель розкриття суспільної природи мови в категоріях «мова» –<br />
«суспільство» – «ідеологія» у такому підпорядкуванні: «ідеологія»→«суспільство»→«мова». Зв‟язок ідеології<br />
(марксизму-ленінізму) та мови з об‟єкта мовознавчого аналізу перетворився на обов‟язкову складову<br />
методологічної бази мовознавчих праць.<br />
Література<br />
Алпатов 1991: Алпатов В. <strong>М</strong>. История одного мифа. <strong>М</strong>арр и марризм [Текст] / В.<strong>М</strong>. Алпатов. – <strong>М</strong>., 1991.<br />
Алпатов 2006: Алпатов В. <strong>М</strong>. Актуально ли учение <strong>М</strong>арра? [Текст] / В.<strong>М</strong>. Алпатов // Вопросы<br />
языкознания. – 2006. – № 1. – С. 3–15.<br />
Башинджагян 1935: Башинджагян Л. Б. Для чого потрібні «чотири елементи» [Текст] /<br />
Л.Б. Башинджагян // <strong>М</strong>овознавство. – 1935. – № 3–4. – С. 101–112.<br />
Березин 1984: Березин Ф. <strong>М</strong>. История лингвистических учений: Учеб. для филол. спец. вузов. – 2-е изд.,<br />
испр. и доп. [Текст] / Ф.<strong>М</strong>. Березин. – <strong>М</strong>., 1984.<br />
Вступительное слово... 1929: Вступительное слово В. <strong>М</strong>. Фриче // <strong>М</strong>арр Н. Я. Актуальные проблемы и<br />
очертаные задачи яфетической теории [Текст] / Н.Я. <strong>М</strong>арр. – <strong>М</strong>., 1929. – С. 7–8.<br />
Гамкрелидзе 2005: Гамкрелидзе Т. В. Об одной лингвистической парадигме [Текст] / Т.В. Гамкрелидзе //<br />
Вопросы языкознания. – 2005. – № 2. – С. 3–6.<br />
Горбаневский 1991: Горбаневский <strong>М</strong>. В. В начале было слово... [Текст] / <strong>М</strong>.В. Горбаневский – <strong>М</strong>., 1991.<br />
Задачи советского языкознания ...1952: Задачи советского языкознания в свете трудов И. В. Сталина и<br />
журнал «Вопросы языкознания» [Текст] // Вопросы языкознания. – 1952. – № 1. – С. 3–40.
Change language