концепція М. Марра
концепція М. Марра концепція М. Марра
ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20 розподілом суспільства за професіями, розшаруванням єдиного суспільства на виробничо-технічні групи, які становлять первісну форму цехів, коли їм відповідає лад мовлення, що виокремлює частини мови, а у фразі – різні речення, у реченнях – різні його частини і т. п., та інші, з різними функціональними словами, перетвореними на морфологічні елементи, з розрізненням у словах основних значень і з наростанням у них поряд з основним функціонального смислу; 3) станового або класового суспільства з технічним розподілом праці, з морфологією флективного типу» [Там само, с.23-24] . С о ц і а л ь н і п р и ч и н и з м і н и з н а ч е н ь с л і в . Семантика і палеонтологія стали двома наріжними каменями яфетичної теорії Марра, який доводив, що закономірні зміни значень встановлюються не емпірично, у зв‟язку з практикою використання в певному середовищі чи певним автором, а визначаються «нормами зв‟язку значень із господарсько-суспільним життям і його запитами, які закономірно змінюються на різних ступенях стадіального розвитку». Причому саме палеонтологічний аналіз виявляє норми словотворення на кожній із стадій мовного розвитку [Там само, с.16]. С о ц і а л ь н а в а р т і с т ь с л о в а , с ф о р м о в а н а п і д в п л и в о м в и р о б нич и х в і д н о с и н . Яфетична теорія пояснювала закономірності виникнення й розвитку спершу мови, потім слів як соціальних вартостей – їх породжували виробничі відносини в процесі діалектичного розвитку. Слова одержували форму на відповідних стадіях і щодо рівня розвитку мислення [Марр 1936, т.1, с.73]. Обґрунтування категорій у тексті: «Нове вчення про мову, за яфетичною теорією, засноване насамперед на закономірності виникнення і розвитку спершу мови, потім слів як соціальних вартостей, породжуваних виробничими відносинами в процесі їх діалектичного розвитку і оформлюваних мисленням відповідних стадій, і в тому ж порядку виниклих їх взаємовідношень, пов‟язань, службових часток. Завдяки палеонтології мови, що розкрила зміну значень слів, цих надбудовних соціальних вартостей, на різних щаблях стадіального розвитку, нове вчення про мову не виділяє питання про походження мислення з глотогонії (мовотворчості) і, ставлячи проблему про походження мови як основну, тим самим уважає за першорядну й проблему мислення, віддаючи службове місце техніці мови, звукова вона чи ручна» [Марр 1936, т.1, с.46]. Можливо, Марр передбачав труднощі сприйняття категорії «соціальна вартість слова», тому приділив їй багато уваги. Читачеві могло здатися неймовірним, що категорію виявляють сполучники чи прийменники, тому автор теорії, ніби передбачаючи усі можливі питання, давав на них відповіді у статтях. Основний задум Марра полягав у вияві зв‟язку соціальних вартостей кожної частини мови з матеріальною базою. « В и р о б н и к » , « с о б о р н и й н о с і й » , « с е л о » , « м і с т е ч к о » , « м і с т о » , « к р а ї н а » , іншими словами, с о ц і а л ь н а б а з а н о с і ї в м о в и . Ця категорія – диференційована величина, яка формується разом із мовою. Щоб зрозуміти етапи становлення носія мови, потрібно врахувати виробничий колектив, виробництво та інші ознаки. Наведемо одне з пояснень: «Так, у німців ім‟я die Sprache «язик – мова» і минулий час sprach «він сказав», теперішній з соціально протилежним далекому (у часі претеритові, минулому, що виділився з аориста, тобто і майбутньому, і минулому, вперше цільовому, отже, майбутньому→умовному) оголосом е← →і, давніше лише збірно без диференціації по особах і навіть по числах, отже, без відміни дії (так зв. неозначеного способу, інфінітиву) – ш+pre-qen - («sprechen»); звідси перша щодо часу створення у виробництві пара осіб збірно (множина) в протилежність до єдиної давнішої третьої, однак, не особи, а в матеріальній базі – виробничого колективу, в надбудові – тотема: s+«pre-chen sie» «говорять вони» – «говорите ви» (перша пара без різниці й займенника: «sie» і вони і ви, власне – «чужий» ще, тобто протилежної групи тотем; пізніше, після розщеплення другої особи, перша «ми» на відміну від «ви» – «sie»: «ми» в німців різкіше, явище стадії посилення класовості – wir елемент у повному виді – wir «sprechen» «ми говоримо», а «sprechen» же ім‟я дії і «говоріння», «розмова», «говорити», «розмовляти», первісно – «замовляти», «зачаровувати», «впливати» на дане виробництво (виробничий акт, у надбудові – реальне відбиття виробництва), зовсім не обмін словами, відірваними від трудового життя, в незалежній розмові-роздумуванні сторонніх незацікавлених або лише розумово зацікавлених, а дія позитивна чи негативна, всього колективу в даному виробництві, тому не тільки виробництво, продукція і його цільове досягнення, продукт, пізніше сировина, з чого виробляється цей продукт, а й виробник (соборний актив), отже, час дії, коли відбувається дане виробництво спершу по зміні космічно астрально, за протилежністю «місяць» і «сонце», «темрява» і «світло», «ніч» і «день» і т. д., «зима» і «літо», «холод» і «жар» і т. д., аж потім «місяць», «рік», «тиждень» (п‟ятиденка, семиденка), «доба», «день», і далі, і місце дії, воно ж місце перебування або становище колективу, соборного активу («село», «містечко», «місто», «країна») і т. д. Усі ці усвідомлені у виробництві предмети, власне їх вартості, однаково наростаючи стадіально діалектично, щоразу за протилежністю соціальних розходжень, мають одно ім‟я, що і є тотем виробничий, у надбудові у первісній повноті загальне уявлення (потім поняття) і за часом виділення його виробничих моментів – «об‟єкт», «дія», «суб‟єкт», категорії мислення. Лише пізніше, після виділення з уявлень понять, власне все тим же виробничим шляхом з образів виробничого матеріального предмета і способу його обробки (техніки), в надбудові це вже не образ – тотем, первісно єдина (усе ще не проста, а дифузно багатоосяжна) мисль, і не один образ-уявлення, а й образне поняття, і абстрактне позаобразне поняття, елемент мислення. І тоді вони, ці чотири категорії мислення, стають чотирма необхідними категоріями відірваної від пов‟язання з життям і формальної логіки. Їх і репрезентують функціонально чотири елементи нового вчення 48
49 Розділ І. ТЕОРІЯ МОВИ про мову, які діалектично зберігають свою генетичну реальну відображуваність на всіх стадіях і дають і тепер єдину можливість простежити походження, точніше, творення нових слів і на переживаній стадії простежити їх коріння в актуальному виробництві і разом з тим відповідне до соціалістичного будівництва використовування нагромадження багатющих досягнень працюючого людства за багато сотень тисяч років, за кілька мільйонів років продуктивної роботи» [Марр 1936, т.1, с.76-77]. І д е о л о г і ч н и й к о м п о н е н т « л і н г в і с т и ч н о г о е л е м е н т а » . Від згаданих чотирьох лінгвістичних елементів надалі утворювалися усі мовні форми, причому кожний із них становив собою єдність ідеологічного та формального начал. Як вона виявлялася? Звукова мова поєднувала два начала: техніку мислення (ідеологічний момент) і техніку звукового виявлення (формальний елемент), які генетично пов‟язані з матеріальною базою. Ця взаємодія дозволяла пояснити послідовність виникнення граматичних категорій у зв‟язку з матеріальною базою. Наприклад, під час колективної власності відбулося розщеплення дії й особи; коли ж розвиток виробництва перейшов на новий ступінь, то відбувся перехід від синтетичного ладу до аналітичного, почали формуватися форми пасиву та активу тощо [Там само, с.75]. Ідеологічний компонент у розвитку мови поставав як зміна стадій, тому його потрібно розглядати як зміну ідеології та форми: «Трудність сприймання цих чотирьох лінгвістичних елементів, а з ними й правильного сприймання мовотворчого процесу, отже, й чітких перспектив мовного будівництва, не двічі, не тричі, а ще многократно зростає від того, що мова в процесі свого розвитку пережила ряд стадій, які змінили і ідеологію, і оформлення, і техніку в усіх розрізах до розходжень за протилежністю. Більше того, на кожній стадії з творчістю матеріальної бази перехрещується вплив надбудови на базу; чим ближче до нас стадія, тим особливо масово усвідомленіше і тим дужче, і тим різноманітніше встигли в цей час змінитись і кількісно, і якісно чотири лінгвістичні елементи» [Там само, с.67]. Прикметник ідеологічний у тексті праць мав ще одне значення, визначене скерованістю нового вчення. Ідеологічно протилежною до феодально-буржуазного і буржуазного мовознавства була яфетична теорія, яка в сучасному контексті, пов‟язаному з націоналізмом, давала йому бій: «При протилежному з капіталістичними країнами не тільки сприйманні радянською країною національного питання, у нас... в СРСР, де народів-націй і кандидатів у нації вдесятеро більше, ніж республік, і де масова робота над ним дає, вже дала помітні сходи, питання виросло в гігантську, світової ваги проблему нерозривно і теоретичну, насамперед мовознавчу, і практичну з усіх поглядів, починаючи з політичної: питання живе, актуальне. Ніколи у зв‟язку з цим мови не вивчали так посилено, мовам не віддавали такої уваги і за кордоном, як у наші часи шаленої боротьби фашизму всяких гатунків і ступенів з нашим надзвичайно напруженим соціалістичним будівництвом. Природно, і нова мовознавча теорія, «яфетична», що виросла в боротьбі з націоналістичним розумінням суспільності, опинилась у процесі свого розвитку в становищі передового бійця на ідеологічному фронті» [Там само, с.89]. Марр відзначив роль ідеологічного підґрунтя теорії: за цією прикметою він відмежував суспільну природу мови в західному мовознавстві від своєї власної, побудованої, як він писав, методом діалектичного матеріалізму. М о в а я к к л а с о в а с у т н і с т ь . Це одна із знакових категорій: «немає мови, яка б не була класовою, і, отже, немає мислення, яке не було б класовим». Відмінності в мові, для прикладу, окання і акання в російській мові – це наслідок колишньої класовості, звідси ознаки російської мови можна розуміти як результат схрещення різних давніх класів. Не існує національної, загальнонаціональної мови, а є класова мова, і мови того самого класу різних країн за ідентичної соціальної структури виявляють більше типологічної подібності одна з одною, ніж мови різних класів однієї країни, однієї нації. Т е р м і н о л о г і я . Яфетична теорія не виробила своєї термінології, а користувалася надбанням соціологічної та мовознавчої терміносистем. У працях Марра семантика відомих термінів зазнавала термінологізації через приписування нових значень уже наявним одиницям, на зразок сім‟я, спорідненість, діалект, наріччя, говір та ін. Так, термін сім‟я називав родове утворення певного типу, яке відповідає новій техніці виробництва, новій структурі суспільного ладу і новій системі мислення; за терміном спорідненість – пов‟язаність різних мов внаслідок схрещування, відповідного господарській взаємодії народів світу, зокрема технічній, економічній, соціальній [Марр 1929, с.22]. Термін лінгвістичний елемент позначав первісний звуковий комплекс не тільки як елемент звучання, але і як елемент мислення, з урахуванням чотирьох елементів A, B, C, D [Марр 1936, т.1, с.67]. М. Марр підкреслив важливість праці соціолога та лінгвіста для вирішення лінгвістичних питань в адекватному соціологічному висвітленні (перспективна з погляду сучасного мовознавства думка, що означає диференціацію напрямів лінгвістики і її спеціалістів, див. соціолінгвістика, соціолінгвіст): «Лінгвістичні висновки, які робить яфетидологія, змушують її рішуче сказати, що гіпотеза Енгельса про виникнення класів внаслідок розкладу родового ладу потребує серйозних поправок, але, що теж зрозуміло, ці поправки має сформулювати не лінгвіст, а соціолог, точніше соціолог разом з лінгвістом. Мені здається, що яфетичній теорії можна висунути тільки одну вимогу: у своїх основах, своїх загальних передумовах вона повинна бути готова до такої сумісної праці саме з марксистською соціологією» [Марр 1929, с.29].
- Page 1 and 2: 45 Розділ І. ТЕОРІЯ М
- Page 3: 47 Розділ І. ТЕОРІЯ М
- Page 7 and 8: 51 Розділ І. ТЕОРІЯ М
- Page 9 and 10: 53 Розділ І. ТЕОРІЯ М
ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20<br />
розподілом суспільства за професіями, розшаруванням єдиного суспільства на виробничо-технічні групи, які<br />
становлять первісну форму цехів, коли їм відповідає лад мовлення, що виокремлює частини мови, а у фразі –<br />
різні речення, у реченнях – різні його частини і т. п., та інші, з різними функціональними словами,<br />
перетвореними на морфологічні елементи, з розрізненням у словах основних значень і з наростанням у них<br />
поряд з основним функціонального смислу; 3) станового або класового суспільства з технічним розподілом<br />
праці, з морфологією флективного типу» [Там само, с.23-24] .<br />
С о ц і а л ь н і п р и ч и н и з м і н и з н а ч е н ь с л і в . Семантика і палеонтологія стали двома<br />
наріжними каменями яфетичної теорії <strong>М</strong>арра, який доводив, що закономірні зміни значень встановлюються не<br />
емпірично, у зв‟язку з практикою використання в певному середовищі чи певним автором, а визначаються<br />
«нормами зв‟язку значень із господарсько-суспільним життям і його запитами, які закономірно змінюються на<br />
різних ступенях стадіального розвитку». Причому саме палеонтологічний аналіз виявляє норми словотворення<br />
на кожній із стадій мовного розвитку [Там само, с.16].<br />
С о ц і а л ь н а в а р т і с т ь с л о в а , с ф о р м о в а н а п і д в п л и в о м в и р о б нич и х<br />
в і д н о с и н . Яфетична теорія пояснювала закономірності виникнення й розвитку спершу мови, потім слів як<br />
соціальних вартостей – їх породжували виробничі відносини в процесі діалектичного розвитку. Слова<br />
одержували форму на відповідних стадіях і щодо рівня розвитку мислення [<strong>М</strong>арр 1936, т.1, с.73].<br />
Обґрунтування категорій у тексті:<br />
«Нове вчення про мову, за яфетичною теорією, засноване насамперед на закономірності виникнення і<br />
розвитку спершу мови, потім слів як соціальних вартостей, породжуваних виробничими відносинами в процесі<br />
їх діалектичного розвитку і оформлюваних мисленням відповідних стадій, і в тому ж порядку виниклих їх<br />
взаємовідношень, пов‟язань, службових часток. Завдяки палеонтології мови, що розкрила зміну значень слів,<br />
цих надбудовних соціальних вартостей, на різних щаблях стадіального розвитку, нове вчення про мову не<br />
виділяє питання про походження мислення з глотогонії (мовотворчості) і, ставлячи проблему про походження<br />
мови як основну, тим самим уважає за першорядну й проблему мислення, віддаючи службове місце техніці<br />
мови, звукова вона чи ручна» [<strong>М</strong>арр 1936, т.1, с.46].<br />
<strong>М</strong>ожливо, <strong>М</strong>арр передбачав труднощі сприйняття категорії «соціальна вартість слова», тому приділив<br />
їй багато уваги. Читачеві могло здатися неймовірним, що категорію виявляють сполучники чи прийменники,<br />
тому автор теорії, ніби передбачаючи усі можливі питання, давав на них відповіді у статтях. Основний задум<br />
<strong>М</strong>арра полягав у вияві зв‟язку соціальних вартостей кожної частини мови з матеріальною базою.<br />
« В и р о б н и к » , « с о б о р н и й н о с і й » , « с е л о » , « м і с т е ч к о » , « м і с т о » , « к р а ї н а » ,<br />
іншими словами, с о ц і а л ь н а б а з а н о с і ї в м о в и . Ця категорія – диференційована величина, яка<br />
формується разом із мовою. Щоб зрозуміти етапи становлення носія мови, потрібно врахувати виробничий<br />
колектив, виробництво та інші ознаки. Наведемо одне з пояснень:<br />
«Так, у німців ім‟я die Sprache «язик – мова» і минулий час sprach «він сказав», теперішній з соціально<br />
протилежним далекому (у часі претеритові, минулому, що виділився з аориста, тобто і майбутньому, і<br />
минулому, вперше цільовому, отже, майбутньому→умовному) оголосом е← →і, давніше лише збірно без<br />
диференціації по особах і навіть по числах, отже, без відміни дії (так зв. неозначеного способу, інфінітиву) –<br />
ш+pre-qen - («sprechen»); звідси перша щодо часу створення у виробництві пара осіб збірно (множина) в<br />
протилежність до єдиної давнішої третьої, однак, не особи, а в матеріальній базі – виробничого колективу, в<br />
надбудові – тотема: s+«pre-chen sie» «говорять вони» – «говорите ви» (перша пара без різниці й займенника:<br />
«sie» і вони і ви, власне – «чужий» ще, тобто протилежної групи тотем; пізніше, після розщеплення другої<br />
особи, перша «ми» на відміну від «ви» – «sie»: «ми» в німців різкіше, явище стадії посилення класовості – wir<br />
елемент у повному виді – wir «sprechen» «ми говоримо», а «sprechen» же ім‟я дії і «говоріння», «розмова»,<br />
«говорити», «розмовляти», первісно – «замовляти», «зачаровувати», «впливати» на дане виробництво<br />
(виробничий акт, у надбудові – реальне відбиття виробництва), зовсім не обмін словами, відірваними від<br />
трудового життя, в незалежній розмові-роздумуванні сторонніх незацікавлених або лише розумово<br />
зацікавлених, а дія позитивна чи негативна, всього колективу в даному виробництві, тому не тільки<br />
виробництво, продукція і його цільове досягнення, продукт, пізніше сировина, з чого виробляється цей<br />
продукт, а й виробник (соборний актив), отже, час дії, коли відбувається дане виробництво спершу по зміні<br />
космічно астрально, за протилежністю «місяць» і «сонце», «темрява» і «світло», «ніч» і «день» і т. д., «зима» і<br />
«літо», «холод» і «жар» і т. д., аж потім «місяць», «рік», «тиждень» (п‟ятиденка, семиденка), «доба», «день», і<br />
далі, і місце дії, воно ж місце перебування або становище колективу, соборного активу («село», «містечко»,<br />
«місто», «країна») і т. д. Усі ці усвідомлені у виробництві предмети, власне їх вартості, однаково наростаючи<br />
стадіально діалектично, щоразу за протилежністю соціальних розходжень, мають одно ім‟я, що і є тотем<br />
виробничий, у надбудові у первісній повноті загальне уявлення (потім поняття) і за часом виділення його<br />
виробничих моментів – «об‟єкт», «дія», «суб‟єкт», категорії мислення. Лише пізніше, після виділення з уявлень<br />
понять, власне все тим же виробничим шляхом з образів виробничого матеріального предмета і способу його<br />
обробки (техніки), в надбудові це вже не образ – тотем, первісно єдина (усе ще не проста, а дифузно<br />
багатоосяжна) мисль, і не один образ-уявлення, а й образне поняття, і абстрактне позаобразне поняття, елемент<br />
мислення. І тоді вони, ці чотири категорії мислення, стають чотирма необхідними категоріями відірваної від<br />
пов‟язання з життям і формальної логіки. Їх і репрезентують функціонально чотири елементи нового вчення<br />
48
Change language