концепція М. Марра

47
Розділ І. ТЕОРІЯ МОВИ
«Це первісний звуковий комплекс, своєю історією угрунтований як надбудова, не тільки як елемент
звучання, а і як елемент мислення. Їх усього чотири елементи в усіх мовах і позначаємо ми їх чотирма літерами
латинського алфавіту (A, B, C, D). І от, коли нинішню мову допрацьовано дослідженням до цих первісних
лінгвістичних елементів, які мали в самій матеріальній базі, задовго до виникнення звукової мови, інші функції,
оскільки вони були категоріями іншого світу, матеріально-виробничого, а в мові інші, з іншими відношеннями,
де вони, первісні лінгвістичні елементи, проходять, уже пройшли зміни, що діалектично розвивалися, також
соціально-економічних функцій, уже в надбудові – в звуковій мові, яка змінила ручну, то тепер складно
облікувати не їх наростання, наростання цих первісних елементів з виробництва і виробничих відносин, не те,
що в процесі розвитку і формальний, і ідеологічний момент у них, у всіх чотирьох, ідуть вгору і вшир
стрибками, розгортаючись при кожному зрушенні єдністю протилежностей – трудність являє те, що зміна
відбувається не тільки в двох розрізах, ідеологічному і формальному, але ще в двох по техніці – в техніці
мислення і в техніці формальної побудови» [Марр 1936, т.1, с.67].
Палеонтологія як техніка аналізу мови розкривала стадії, тобто «ступені розвитку мови і мов, незалежно
від національності і рас, незалежно від того, чи це мова східна чи західна, азійська чи європейська» [Марр 1936
т.1, с.23].
Відомо, що морфологічний аналіз членує слова на компоненти з огляду на функції і залежно від
граматичної будови мови. Його недолік, за Марром, полягав у тому, що цей різновид аналізу не міг пояснити
елементи, з яких історично формувалось слово. Фонетичний аналіз розкривав склад фонем (їх порівняльноісторичне
мовознавство трактувало як основні й найпростіші одиниці), однак він показував, що соціальна
сутність окремої фонеми незалежна від соціальної значущості конкретного слова, до складу якого вона входить.
Учені могли виявити «прамову», але не могли забезпечити розкриття конкретних закономірностей, тому
методика аналізу представників порівняльно-історичного аналізу задовольняла марристів тільки на перших
етапах розвитку яфетичного мовознавства, оскільки надалі ця техніка виявилася застарілою для вирішення
завдань «нового вчення про мову».
Чотири елементи стали органічною складовою теоретичної бази лінгвістичного аналізу; використання
цієї методики на практиці мало б засвідчити переваги елементного аналізу над порівняльно-історичним;
порівняльному методові протиставлявся палеонтологічний аналіз, за яким усі мовні факти треба вивчати як
«історичні категорії», що мають суспільну значущість. Ці чотири елементи, будучи елементами будь-якої
звукової людської мови, пов‟язували мови всього світу, незалежно від їх типології (чи вони аморфні, флективні,
аглютинативні, інкорпоруючі) та належності до мовної родини, живі вони чи мертві, культурні чи примітивні.
Аналіз на елементи викривав «лінгвістичні протоплазми» і синтезував наново фонетичний і морфологічний
змісти в єдиному звуковому втіленні думки, висуваючи на перше місце семантику. Усі ці думки Марра від часу
мовної дискусії 1950 р. зазнали краху (про що виразно свідчили статті збірника [Против вульгаризации ... 1951-
1952]).
Соціальна складова теорії мови М. Марра постає як результат взаємодії багатьох компонентів.
С о ц і а л ь н а к л а с и ф і к а ц і я м о в . Марр не визнавав відомих класифікацій мов, генеалогічної
чи типологічної, вважав їх недостатніми, писав, що мови потрібно поділяти за соціальним становищем на мови
колоніальні та націоналістичні (серед них були не тільки європейські), метод дослідження обидвох груп мов
однаковий, тому що «нове вчення про мови» було інтернаціональним [Марр 1929, с.11].
С о ц і а л ь н і з в ‟ я з к и м і ж м о в н и м и с и с т е м а м и . Марр показав неспроможність
порівняльно-історичного методу одержати результати, тому апелював до «ідеологічного диференціалу» (це була
абстрактна величина, що відображає, як він писав, космічний світогляд первісного суспільства). Так,
розкриваючи етимологію термінів work, labour в англійському перекладі «Капіталу» Маркса, дослідник зробив
висновок про зв‟язок між словами «павук» і work, labour на основі палеонтологічного аналізу, визнаючи
соціальні пов‟язання між словом павук і робота:
«Ми не говоримо вже про те, що в словах наявні дуже складні утворення, які довго наростали і щодо
форми. Так, напр., в «Arbeit» маємо три елементи. Якщо відкинути з них початковий склад (елемент А), ідеологічний
диференціал, який при космічному світогляді первісного ще суспільства означав світило («місяць +
сонце», після розщеплення «місяць», потім «сонце») і т. п., то одержимо bey-t – колись самостійне слово, а по
знятті цього, пізніше нарослого стадіального (ar←har→sar), пор. вірм. sar-den, груз. dedazardl «павук» залишок
(двоелементний ВС композит), не тільки зв‟язаний з тим же самим нім. Werk і анг. work, але виходить своїми
соціальними пов‟язаннями за межі расово розрізнювальних ще й досі мовних систем» [Марр 1936, т.1, с.26].
К о р е л я т и в н і з в ‟ я з к и м і ж м о в о ю і с о ц і у м о м . Морфологічна структура мов
відображає соціальну структуру [Марр 1929, с.17]. Належність різних систем морфології до різних періодів
мовотворчості не безпосередньо, а через мислення, опирається на той чи той тип техніки, господарської і
соціальної структури. Мислення не стабільне, розвивалося на двох ступенях стадіального розвитку, до-логічному
і логічному:
«Зміни мислення – це три системи побудови звукового мовлення, ті, які сукупно випливають із різних
систем господарства і пов‟язаних з ними соціальних структур – 1) первісного комунізму, з ладом мовлення синтетичним,
з полісемантизмом слів, без відмінностей основного і функціонального значень; 2) суспільної
структури, яка заснована на виділенні різних видів господарства з суспільним розподілом праці, тобто з