Журнал "Почки" том 10, №4

Ñó÷àñíà ôàðìàêîòåðàï³ÿ
Modern Pharmacotherapy
Ðîëü ô³òîòåðàﳿ â êîìïëåêñíîìó ë³êóâàíí³
çàïàëüíèõ çàõâîðþâàíü ñå÷îâîãî ì³õóðà
Цистит — це запалення слизової оболонки сечового
міхура, що зустрічається, за даними медичної статистики,
у 35 % осіб віком до 45 років. В Україні поширеність
гострого циститу становить 314 на 100 тис. населення,
хронічного циститу — 135 на 100 тис. населення. Більшість
хворих — жінки молодого віку й жінки в передклімактеричному
періоді. У середньому кожен епізод
гострого циститу у жінок пов’язаний з наявністю
симптомів протягом 6,1 доби, обмеженням активності
упродовж 2,4 доби, неможливістю відвідувати заняття
або роботу протягом 0,4 доби.
Традиційно для лікування циститу застосовуються
антибактеріальні препарати. Однак з огляду на прогресуючу
проблему антибіотикорезистентності велике
значення має пошук альтернативних методів лікування
при інфекціях сечовивідних шляхів. До обнадійливих
методів останнім часом відносять сучасну доказову фітотерапію,
що відіграє важливу роль у лікуванні хворих
на цистит.
24–25 вересня у Києві відбулася науково-практична
конференція з міжнародною участю «Актуальні
інфекційні захворювання та суміжна патологія. Алгоритми
діагностики та лікування», у рамках якої розглядалися
найважливіші питання інфекційного контролю
в клінічній практиці, взаємовплив інфекційних
і коморбідних захворювань, епідеміологічні й клінічні
аспекти дельта-вірусу, туберкульоз кишечника, а також
застосування фітотерапії в лікуванні захворювань
печінки, жовчного й сечового міхура.
Доктор медичних наук, професор, головний науковий
співробітник ДУ «Інститут урології НАМН України»
Юрій Миколайович Гурженко виступив з доповіддю
«Фітотерапія в комплексному лікуванні запальних
захворювань сечового міхура».
Цистит — це інфекційно-запальний процес стінки
сечового міхура, що локалізується переважно в слизовій
оболонці. Це поширене захворювання, що знижує
якість життя пацієнтів і вимагає комплексного лікування.
Відомо, що понад 60 % жінок протягом життя
хоча б раз хворіють на цистит, а близько 25–50 %
жінок турбують рецидиви циститу неспецифічної етіології.
У 27 % жінок другий рецидив може виникати
протягом наступних 6 місяців. Окрім того, у 50 % пацієнтів
з уролітіазом протягом перших 5 років вини-
кає епізод або рецидив інфекції сечовивідних шляхів
(ІСШ).
До факторів ризику розвитку хронічних змін у сечовому
міхурі належать порушення уродинаміки з міхурово-сечовивідним
нирковим рефлюксом, обструкція
сечових шляхів, нефролітіаз, доброякісна гіперплазія
передміхурової залози, прийом контрацептивів, безсимптомна
бактеріурія, порушення метаболічного
обміну (цукровий діабет, подагра), імуносупресія (лікування
цитостатиками), вікові зміни уродинаміки,
проміскуїтет. Важливу роль відіграють хронічні захворювання
матки й придатків, інфекції, що передаються
статевим шляхом, бактеріальний вагіноз, урогенітальні
захворювання в партнера, наявність в анамнезі ускладнень
запального характеру. До соціальних факторів
належать стрес, низький рівень життя, недостатнє й
нераціональне харчування, хронічний алкоголізм і
наркоманія, до поведінкових факторів — ранній початок
статевого життя, висока частота статевих контактів,
велика кількість статевих партнерів, нетрадиційні
форми статевих контактів, статеві зносини під
час менструації. Також доведена генетична схильність
до розвитку ІСШ: виявлено наявність генетично детермінованого
збою гена, контролюючого підвищення
експресії рецепторів на слизовій нижніх сечових
шляхів до найбільш поширених уропатогенів групи
Enterobacteriaceae.
У жінок схильність до гострого циститу обумовлена
наявністю широкої і короткої уретри, близькістю природних
резервуарів інфекції, фізіологічними змінами,
пов’язаними з вагітністю й пологами, недотриманням
гігієнічних рекомендацій, особливо в літній період
часу, переохолодженням. Існує також цистит мандрівників,
пов’язаний зі складнощами дотриманння особистої
гігієни в цей період, переохолодженням під час
купання й підвищеною сексуальною активністю.
Бактріальний (інфекційний) цистит викликається
Escherichia coli, Staphylococcus saprophyticus,
Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Beta-hemolytic
streptococci, Enterobacter species, Pseudomonas aeruginosa,
Neisseria gonorrhoeae, Chlamydia trachomatis та ін. Однак,
як показує мікробіологічний пейзаж, основним
патогеном при гострому циститі є саме Escherichia coli,
частота виявлення якої, за даними різних авторів, до-
© «Нирки» / «Kidneys» ( ), 2021
© Видавець Заславський О.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2021
Òîì 10, ¹ 4, 2021
www.mif-ua.com, http://kidneys.zaslavsky.com.ua 27