Журнал "Почки" том 10, №3

Íà äîïîìîãó ïðàêòèêóþ÷îìó ë³êàðþ
To Help the Practitioner
УДК 616.629-022
˳êóâàííÿ ³íôåêö³é ñå÷îâèâ³äíèõ øëÿõ³â
â åïîõó àíòèì³êðîáíî¿ ðåçèñòåíòíîñò³
é íîâ³ àíòèì³êðîáí³ çàñîáè
Ðåçþìå. Ïîÿâà ñò³éêèõ äî àíòèáàêòåð³àëüíèõ ïðåïàðàò³â ìóëüòèðåçèñòåíòíèõ øòàì³â º ãëîáàëüíîþ
ïðîáëåìîþ, îñê³ëüêè ïðèçâîäèòü äî çíèæåííÿ åôåêòèâíîñò³ àíòèá³îòèêîòåðàﳿ. Ó ñòàòò³ âèñâ³òëåíî íîâ³òí³
ï³äõîäè äî ë³êóâàííÿ ³íôåêö³é ñå÷îâèâ³äíèõ øëÿõ³â ç ïîçèö³é çàïîá³ãàííÿ ðîçâèòêó ñò³éêîñò³ ì³êðîîðãàí³çì³â
äî ë³êàðñüêèõ çàñîá³â.
Êëþ÷îâ³ ñëîâà: íåóñêëàäíåíèé öèñòèò; ãîñòðèé ﳺëîíåôðèò; àíòèá³îòèêîðåçèñòåíòí³ñòü; ãðàìíåãàòèâí³
ì³êðîîðãàí³çìè
Науковці Mazen S. Bader (медичний факультет Меморіального
університету Ньюфаундленда, Канада),
Mark Loeb (Університет Макмастера, Канада), Daniela
Leto та Annie A. Brooks дослідили проблему антибіотикорезистентності
в пацієнтів з інфекційними захворюваннями
в урологічній практиці. Інфекції сечовивідних
шляхів (ІСШ) — одне з найбільш поширених бактеріальних
захворювань, з яким стикаються клініцисти,
збудниками якого є переважно грамнегативні бактерії,
зокрема Enterobacteriales [1]. Відповідно до локалізації
запального процесу ІСШ класифікуються таким чином:
— ураження верхніх сечовивідних шляхів (пієлонефрит);
— ураження нижніх сечовивідних шляхів (уретрит,
цистит, простатит) [2, 3].
Додатково ІСШ класифікуються на ускладнені й
неускладнені інфекції, що зумовлено наявністю певних
факторів ризику [2, 3].
Лікування ІСШ є проблематичним, оскільки відмічається
зростання поширеності антибіотикорезистентності
грамнегативних мікроорганізмів, що призводить
до обмеження терапевтичних заходів, пов’язаних з
пероральним застосуванням лікарських засобів. Стійкість
мікроорганізмів характеризується такими ознаками:
— продукція AmpC-β-лактамази, що спричиняє
стійкість ентеробактерій до цефалоспоринів;
— продукція ентеробактеріями β-лактамаз розширеного
спектра дії (extended-spectrum β-lactamases,
ESBL-E);
— стійкість Enterobacteriales до карбапенемів
(сarbapenem-resistant Enterobacteriaceae, CRE);
— мультирезистентність (multi-drug resistant, MDR);
— Pseudomonas aeruginosa [4].
Вибір стратегії лікування ІСШ потребує системного
підходу для підтвердження наявності запального процесу,
його типу (локалізація, наявність ускладнень);
оцінки факторів ризику ураження стійкими до антибактеріальних
засобів мікроорганізмами; вибору оптимальних
доз препарату, шляху введення й тривалості
емпіричного антибактеріального режиму на основі антибіограми
[2, 5].
Íåóñêëàäíåíèé öèñòèò
Неускладнені інфекційні захворювання нижніх
сечовивідних шляхів зазвичай обмежуються гострим
циститом у здорових невагітних жінок репродуктивного
віку без ознак структурних урологічних аномалій [2].
Значну частину всіх призначених антибактеріальних
препаратів використовують для лікування неускладнених
ІСШ. З огляду на цей факт урологічним пацієнтам
необхідно відповідально й свідомо призначати антибактеріальну
терапію, оскільки зростання резистентності
патогенів відмічається саме в цій групі [2, 5, 6].
Посів сечі й проведення тестування для визначення
чутливості до антибіотика для пацієнтів з неускладненим
гострим циститом не схвалюються клінічними
рекомендаціями через відсутність впливу на тактику
лікування [5, 6]. Гострий неускладнений цистит найчастіше
зумовлений Enterobacteriales, Enterococcus і
Staphylococcus saprophyticus. Серед Enterobacteriales spp.
у 80 % випадків збудниками є:
— Escherichia coli;
— Klebsiella spp.;
— Proteus spp. [7, 8].
© «Нирки» / «Kidneys» ( ), 2021
© Видавець Заславський О.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2021
44 Íèðêè, ISSN 2307-1257 (print), ISSN 2307-1265 (online) Òîì 10, ¹ 3, 2021