2014 Журнал "Почки" №4 (6)

Íàñòàíîâè / Guidelines
Рекомендації (позначки, як у 2.4.3) Клас a Рівень b Посилання c
Діуретики (тіазидні діуретики, індапамід і хлорталідон), бета-блокатори, антагоністи
кальцію, інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину підходять та
рекомендуються для початку та підтримки антигіпертензивної терапії як монотерапія
I A [284], [332]
або в певній комбінації один з одним
Деякі засоби слід розглядати як препарати вибору в особливих клінічних умовах,
якщо вони використовувалися при таких станах у дослідженнях або через IIa C
їх більшу ефективність при специфічних типах уражень органів-мішеней
Початок антигіпертензивної терапії з комбінації двох препаратів може розглядатися
в пацієнтів із значно підвищеним АТ на початку або з високим серцевосудинним
ризиком
IIb C
Поєднання двох антагоністів ренін-ангіотензинової системи не рекомендується
і не повинно прийматися
Інші комбінації препаратів можуть обговорюватися, можливо, вони корисні
відповідно до ступеня зниження АТ. Однак перевагу слід віддавати комбінаціям,
які були успішно використані у клінічних дослідженнях
Комбінації двох антигіпертензивних препаратів у фіксованих дозах в одній таблетці
можуть бути рекомендовані, тому що зменшення кількості таблеток для
щоденного прийому покращує прихильність до терапії, яка є низькою у хворих
на артеріальну гіпертензію
III
IIa
A
C
[331], [434],
[463]
IIb B [465]
ної терапії для легкого та середнього підвищення
АТ при вагітності ( 160/110 мм рт.ст.), уже існуючого
або викликаного вагітністю, залишаються не
встановленими, за винятком випадків більш низького
ризику розвитку тяжкої артеріальної гіпертензії
[500]. Міжнародні та національні рекомендації змінюються
залежно від порогових значень для початку
лікування і цільових значень АТ під час вагітності.
Пропозиція, що міститься в рекомендаціях ESH/
ESC 2007 року [2], щодо розгляду медикаментозного
лікування у всіх вагітних жінок зі стійким підвищенням
АТ 150/95 мм рт.ст. підтримується останніми
даними із США, які демонструють тенденцію до
збільшення частоти госпіталізацій з приводу інсульту,
пов’язаних із вагітністю, особливо в післяпологовому
періоді, з 1994 по 2007 рік [501], а також аналізом
даних від пацієнток із тяжкою пре еклампсією
та еклампсією [502]. Незважаючи на відсутність доказів,
у 2013 році Робоча група підтверджує розгляд
раннього початку антигіпертензивної терапії при
значеннях АТ 140/90 мм рт.ст. у жінок:
— із гестаційною артеріальною гіпертензією (з
протеїнурією або без неї);
— уже існуючою артеріальною гіпертензією з накладанням
гестаційної артеріальної гіпертензії;
— артеріальною гіпертензією з безсимптомним
ураженням органів або симптомами в будь-який час
при вагітності.
Додаткової інформації з часу публікації попередніх
рекомендацій [2] щодо антигіпертензивних препаратів,
які слід використовувати у вагітних жінок з
артеріальною гіпертензією, отримано не було, тому
рекомендації, що стосуються використання метилдопи,
лабеталолу та ніфедипіну як єдиного антагоніста
кальцію, протестованих у період вагітності, можуть
бути підтвердженими. Бета-блокатори (можлива затримка
росту плода, якщо приймаються на ранніх
термінах вагітності) та діуретики (у разі вже існуючого
зниження об’єму плазми) слід використовувати з
обережністю. Як згадувалося вище, слід абсолютно
уникати всіх препаратів, які впливають на систему
ренін-ангіотензин (інгібітори АПФ, БРА, інгібітори
реніну). При невідкладних ситуаціях (прееклампсії)
внутрішньовенний лабеталол є препаратом вибору;
нітропрусид натрію або нітрогліцерин для внутрішньовенної
інфузії є альтернативним варіантом.
Існують значні суперечності щодо ефективності
низьких доз аспірину для профілактики прееклампсії.
Незважаючи на дані великого метааналізу, в
якому було показано невелику перевагу аспірину в
профілактиці прееклампсії [503], у двох інших нещодавніх
аналізах дослідники дійшли протилежних
висновків. Rossi та Mullin [504] використовували
об’єднані дані близько 5000 жінок із високим ризиком
і 5000 із низьким ризиком прееклампсії й повідомили
про відсутність ефекту низьких доз аспірину
в профілактиці захворювання. Bujold et al. [505],
проте узагальнили дані, отримані від більше ніж
11 000 жінок, включених у РКД ефективності низьких
доз аспірину у вагітних жінок, і дійшли висновку,
що жінки, які почали лікування раніше ніж на
16-му тижні вагітності, мали значне та достовірне
зниження відносного ризику розвитку прееклампсії
(відносний ризик 0,47) і тяжкої пре еклампсії
(відносний ризик 0,09) порівняно з контрольними
групами [505]. З огляду на ці суперечливі дані може
бути запропонована лише така порада: жінкам із
високим ризиком розвитку прееклампсії (артеріальна
гіпертензія при попередній вагітності, ХХН,
автоімунні захворювання, такі як системний червоний
вовчак або антифосфоліпідний синдром, 1-й
або 2-й тип цукрового діабету, хронічна артеріальна
гіпертензія) або з більше ніж одним помірним
фактором ризику прееклампсії (перша вагітність,
вік 40 років, інтервал між вагітностями > 10 років,
ІМТ 35 кг/м 2 при першому візиті, сімейний анам-
36 Ïî÷êè, ISSN 2307-1257 ¹ 4 (6) • 2013