ДЕРКЕВИЧ Наталія. ВНУТРІШНЯ ВАЛЕНТНІСТЬ ...

НАУКОВI ЗАПИСКИ Серія: філологічні науки Випуск 95 (2)продуктивність, але можливе і різне співвідношення реальних та потенційних дериватів.Дослідження потенційних дериватів показує, що 65,6% – це іменники, 34,4% – інші частинимови. Більша частина потенційних іменників має семантику або виконавця дії, щопередається мотивуючим словом, або значення збірності. Активними способами творенняпотенційних похідних є афіксація (86,5%), словоскладання (8,2%) та контамінація (5,3%).Перспективи дослідження потенційних дериваційних можливостей запозичених тапитомих одиниць видаються нам актуальними і своєчасними, у зв’язку з чим, плануємопродовжити аналіз потенційної словотвірної продуктивності близьких за значенням питомихта іншомовних дієслів та прикметників в англійській мові.БІБЛІОГРАФІЯ1. Зенков Г. С. Вопросы теории словообразования / Зенков Г. С. – Фрунзе, 1969. – 165 с.2. Каде Т. Х. Потенциал русского языка / Каде Т. Х. – Краснодар : Кубанский гос. ун-т, 1997. – 250 с.3. Каде Т. Х. Словообразовательный потенциал суффиксальных типов русских существительных / Каде Т. Х. – Майкоп :Адыгейское республ. книжн. изд-во, 1993. – 166 с.4. Лопатин В. В. Рождение слова. Неологизмы и окказиональные слова / Лопатин В. В. – М., 1973. – 152 с.5. Мирзоев Р. С. О соотношении словообразовательной потенции и ее реализации / Р. С. Мирзоев // Актуальные проблемылексикологии : лингв. конф. : тезисы докл. – Новосибирск, 1969. – Вып. 2, 4.2. – С. 12–13.6. Улуханов И. С. Словообразовательная семантика в русском языке и принципы ее описания / Улуханов И. С. – М. :Наука, 1977. – 256 с.ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАНаталія Волкова – завідувач кафедри германських мов факультету німецької мови Горлівського державногопедагогічного інституту іноземних мов.Наукові інтереси: словотвір англійської, української та російської мов.432ВНУТРІШНЯ ВАЛЕНТНІСТЬ ВІДПРИКМЕТНИКОВИХПОХІДНИХ ДІЄСЛІВ З НЕВІДОКРЕМЛЮВАНИМИПРЕФІКСАМИНаталія ДЕРКЕВИЧ (Тернопіль, Україна)У статті проаналізовано внутрішню валентність відприкметникових похідних дієслів ізневідокремлюваними префіксами, співставлено структуру первинної та вторинної лексичних одиниць засемами. Виявлено семантичні групи твірних основ, які формують відприкметникові дієслова.Ключові слова: префікс, валентність, похідне дієслово, твірна основа, смислова структура,відприкметниковий дериват, сема, флексія.The article deals with the inner valence of adjective derivative verbs with inseparable prefixes. The structuresof the primary and secondary lexical units are compared. The semantic groups of stems, which form the adjectiveverbs, are also found out.Key words: prefix, valency, derivative verb, word building stem, sense structure, adjective derivative verb,semantic unit, flexion.Поняття валентності у лінгвістиці є відносно новим, і цим пояснюється увага донього лінгвістів. Термін валентність впровадив у лінгвістику Л.Теньєр, який порівнюваввластивість дієслів здатність приймати і утримувати біля себе певну кількість актантів ізвідомою властивістю атомів у хімії [9: 4]. У радянському мовознавстві поняття валентностівпровадив С. Кацнельсон. Він стверджує, що валентність – це здатність слова реалізуватися уреченні і вступати у певні комбінації з іншими словами [4: 27]. Г. Брінкман називаєвалентністю здатність дієслова вимагати заповнення інших позицій у реченні і встановленняним певної ієрархії у реченні [10: 223].З часом поняття валентності поширюється не лише на усі частини мови, але й на усі мовніелементи взагалі й визначається як «потенційне поєднання однорідних елементів мови» [7: 144].Поняття валентності в німецькій граматиці розглядалося переважно як синтаксичний прийомі пов’язувалося перш за все з дієсловом. В. Г. Адмоні у своїх дослідженнях визнає потенціїпоєднання за кожною частиною мови.Здатність слова поєднуватися з іншим словом певної частини мови у відповіднійграматичній формі і виступати певним членом речення є зовнішньою валентністю [6: 18].

НАУКОВI ЗАПИСКИ Серія: філологічні науки Випуск 95 (2)М. Д. Степанова переносить поняття валентності у словотвір і вводить термін і поняттявнутрішньої валентності, під якою вона розуміє закономірності лексичного наповненнясловотвірних моделей або закономірності поєднання елементів твірного і похідного слів нарівні безпосередніх складових їх лексичної основи [6: 15]. Отож, поряд із зовнішньоювалентністю існує й внутрішня: між складниками слова – основою, префіксами, суфіксами[7: 144].Поняття внутрішньої валентності використовувалося для дослідження питаньсловотворення в основному на матеріалі німецької лексики і, як зазначають Р. В. Єфімов іВ. І. Каравашкін, “набуло характеру теорії, що визначає словотвірні явища з позиційлінгвістичної потенції” [3: 1]. Для внутрішньої валентності мовних одиниць у словотворенніхарактерним є те, що: внутрішня валентність виявляється у поєднанні словотвірнихкомпонентів на рівні основи слова для утворення похідної основи нового слова; виявитивнутрішню валентність можливо лише завдяки співвідносному аналізу похідної основи зточки зору її словотвірної структури та мотивації; внутрішня валентність визначаєтьсяпотенційним поєднанням словотвірних компонентів між собою; поняття внутрішньоївалентності слова як потенційної можливості поєднання складових внутрішньої синтагми неможна застосувати до усіх словотвірних моделей, а лише до афіксального способусловотворення та словоскладання [3: 17].Внутрішня валентність досліджує два аспекти щодо взаємодії афікса та твірної основи:формальну і семантичну. Формальна валентність охоплює фонетичні, морфологічні,генетичні закономірності взаємодії афікса з твірною основою. Фонетична закономірність – цеакцентуальна характеристика афікса і твірної основи. Морфологічна закономірність визначаєсполучуваність твірних основ різних лексично-граматичних класів слів між собою або зпевним словотвірним афіксом: в нашому випадку – закономірність сполучуваності дієслівнихпрефіксів з твірними основами різних частин мови – дієслівними, іменниковими,прикметниковими, і визначаються словотвірною структурою цих твірних основ. Генетичназакономірність сполучуваності афіксів та твірних основ залежить від походженнябезпосередніх складників похідного слова.Семантична валентність афікса визначається семантичною сумісністю його смисловоїструктури з відповідною лексичною основою [3: 28]. Семантична узгодженість, як стверджуєЛ. Г. Левітене, є необхідною умовою, згідно з якою «приховані» лексично-семантичніможливості мовної одиниці, які закладені в її середині до сполучуваності, можутьреалізуватися [5: 45].Досліджуючи будову складного слова, М. Д. Степанова розробила словотвірні моделі –узагальнені схематичні зображення структури мови, відповідно до яких відбуваєтьсяутворення нових слів у німецькій мові [8: 527]. Серед цих моделей є й префіксальна, яка маєсвою структурну і семантичну характеристику. Структурна особливість префіксальної моделіполягає у наявності постійних складників – префікса і лексичної основи, що становлятьстабільність цієї моделі [3: 26]. Семантична характеристика моделі визначена семантикоюсмислової структури префікса.Аналізуючи відприкметникові похідні з префіксом be-, виявлено, що префікс формуєвнутрішню валентність із прикметниками різних семантичних груп, а саме: зовнішніх тавнутрішніх ознак і стану людини: kräftig – bekräftigen, lustig – belustigen, selig – beseligen;зовнішніх ознак і стану неживого предмета: eng – beengen, fest – befestigen, trübe – betrüben;значення оцінювання: gut – begütigen, schön – beschönigen; значення кольору: grün – begrünen,grau – begrauen, dunkel – bedunkeln. У дієсловах befeuchten, beengen, benässen, betrocknen, betrübenспостерігається сема інтенсифікації ознаки дії і охоплення дією смисловою структурою префікса.Прикметники feucht, frei, naß, reich, які формують фактитивні дієслова, закріплені лише запрефіксом be- – befeuchten, befreien, benässen, bereichern. Сема орнативності спостерігається удієсловах begrünen, begünstigen. Префікс be- поєднується також з відіменниковими похіднимиприкметниками: Kraft – kräftig – bekräftigen, Last – lästig – belästigen, Macht – mächtig –bemächtigen.433

НАУКОВI ЗАПИСКИ Серія: філологічні науки Випуск 95 (2)Отже, префікс be- виявляє семантичну валентність до якісних прикметників, значеннякотрих дає реалізувати у префіксальному дієслові сему інтенсифікації ознаки дії, повнотиохоплення дією, орнативності. Для цих семантичних ознак за основу відбираютьсяприкметники з нульовою флексією та суфіксом –ig.Для формування внутрішньої валентності префікса ent- відбираються три семантичнігрупи, які поєднані спільною смисловою структурою префікса. Багаточисельною групоювідприкметникових похідних є дієслова із привативним значенням: похідне дієслово маєзначення, протилежне до твірної основи: bitter – entbittern, dunkel – entdunkeln, kräftig –entkräftigen, menschlich – entmenschlichen, mutig – entmutigen, anonym – entanonymisieren. Донаступної групи належать фактитивні дієслова, що означають перехід до певного стану:еntbleichen, entgrimmen, entgrünen. Фактитивні дієслова із префіксом ent- формують третюгрупу із значенням “набути певної ознаки” або “перехід до певного стану”, який позначаєприкметникова основа: frei – entfreien, kühn – entkühnen, rоt – entröten.На основі проаналізованого бачимо, що привативна сема префікса ent- дає змогу утворити зним фактитивні відприкметникові похідні дієслова, основою для яких є прикметники з нульовоюфлексією і суфіксом -isier.Співставляючи семантичні зв’язки смислової структури префікса er- із смисловимиструктурами прикметників, виявлено, що твірні основи для семантики похідних дієслівпозначають: зовнішні та внутрішні ознаки і стан людини: grimm – ergrimmen, munter –ermuntern; wach – erwachen, ця група формує інхоативні дієслова; прикметники із значеннм“кольору і відтінку” формують фактитивні похідні bleich – erbleichen, rot – erröten; префіксer- виявляє семантичну валентність на основи прикметників, які утворені від абстрактнихіменників та суфікса -ig: Lust – lustig – erlustigen; Macht - mächtig – ermächtigen; Mut – mutig– ermutigen. Ці фактитивні дієслова виражають орнативність.Тож, префікс er- виявляє свою валентність до прикметників, які мають семантичнігрупи зовнішніх та внутрішніх ознак і стану людини, “кольору” із нульовою флексією ісуфіксом –еrn та відіменникових прикметників із суфіксом –ig.Префікс ver- виявляє валентні зв’язки із прикметниковими основами, які позначають:зовнішні та внутрішні ознаки і стан людини: alt – veralten, blöd – verblöden, jung – verjüngen;зовнішні ознаки предмета: breit – verbreitern, dick – verdicken, kurz – verkürzern. Префікс verпоєднуєтьсяіз прикметниками, які позначають “колір, певний відтінок”: blass – verblassen,dunkel – verdunkeln, grau – vergrauen, grün - vergrünen і позначають поступову дію.Прикметники семантичної групи “оцінювання” falsch, besser, schlecht, schlimm вносять упохідні дієслова сему інтенсифікації ознаки дії – verfälschen, verbessern, verschlechtern,verschlimmern. Префікс ver- виявляє семантичну валентність й до абстрактних Angst – ängstig– verängstigen; Geist – geistig – vergeistigen; Gunst – günstig – vergünstigen і конкретнихвідіменникових прикметників Bürger – bürgerlich – verbürgerlichen, Körper – körperlich –verkörperlichen, Mensch – menschlich – vermenschlichen.Для відприкметникових похідних дієслів із префіксом ver- твірними основами є прикметникиіз семами зовнішніх та внутрішніх ознак і стану людини, зовнішніх ознак предмета, кольору,певного відтінку, оцінювання з нульовою флексією а також відіменникові прикметники ізсуфіксами –ig, -lich.Семантична валентність префікса zer- обмежена його смисловою структурою: значеннярозподілу, деформування закріпилося за ним, тому прикметники klein, mürbe, weichформують такі дієслова саме з такою семантикою: zerkleinern, zermürben, zerweichen.Тож, основою для похідних з префіксом zer- є прикметники з нульовою морфемою,суфіксом –е і формою вищого ступення від klein.У творенні дериватів із дієслівними префіксами твірними основами виступаютьнепохідні прикметники з нульовою флексією Ø та суфіксами -e, -er, -ig, -lich:434

НАУКОВI ЗАПИСКИ Серія: філологічні науки Випуск 95 (2)eng-Øbeengengeradebegradigenrichtigberichtigenteuerbeteuern→→→→Прикметникові твірні основиfern-Ø → ganz-Ø → flach-Øentfernenergänzen verflachenmüde → ödeermüdigen verödenheilig → ledig → fertigentheiligen erledigen verfertigenmenschlich →entmenschlichensicher → munter → bitterentsichern ermuntern verbittern→→→→weich-Ø →zerweichenmürbe →zermürbenmenschlich →vermenschlichenkleiner →zerkleinernДля відприкметникових похідних дієслів з досліджуваними префіксами характерною єсинтаксична конструкція “etwas machen”:Der Handwerker macht etwas fest/ leer/ hart/ einfach/ kleiner Der Handwerker befestigt/ entleert/ erhärtet/ vereinfacht/ zerkleinert etwas.Похідні дієслова з префіксами er- та ver- можна замінити конструкцією “werden +прикметник”:Er wird krank. Er erkrankt.Sein Gesicht wird blaß. Sein Gesicht erblaßt / verblaßt.Das Tier wird dumm. Das Tier verdummt.Твірними основами для похідних дієслів можуть бути й форми вищого ступеняпорівняння: bereichern, erläutern, verbessern, zerkleinern. Варто звернути увагу й на те, що усідосліджувані префікси формують з відприкметниковими основами зворотні дієслова:a) Die Firma macht sich reicher/ weiter / größer/ kleiner Die Firma bereichert/ erweitert/ vergrößert/ zerkleinert sichб) Das Kind wird ruhig Das Kind beruhigt sichEr wird mir fremd Wir entfremden uns.Die Aufgabe wird leicht Die Aufgabe erleichtert sichDer Preis wird teuer Der Preis verteuert sichОтже, семантична внутрішня валентність дієслівних префіксів на прикметниковіоснови визначається семантичною сумісністю смислових структур префіксів та твірнихоснов. Семантичні групи твірних прикметникових основ – зовнішні та внутрішні ознаки тастан людини, зовнішні ознаки і стан предмета, значення оцінювання, кольору та відтінку –вносять своєрідні ознаки у відприкметникові похідні дієслова. Основою длявідприкметникових похідних дієслів є якісні прикметники та їхні граматичні форми.Дієслівні префікси виявляють внутрішню валентність до непохідних прикметників знульовою флексією: be-breit-en, ent-fett-en, er-weich-en, ver-wirr-en, zer-weich-en, суфіксами -ig – beschön-ig-en, entkräft-ig-en, verfest-ig-en; -еrn – belau-ern, erweit-ern, verschlimm-ern,zerklein-ern; -lich – entmensch-lich-en, vermensch-lich-en; -ieren – entanonymis-ieren, entprivatisieren.БІБЛІОГРАФІЯ1. Адмони В. Г. Исторический синтаксис немецкого языка. – М.: Высшая школа, 1973. – 335.2. Гонтар Т. Ф. До проблеми валентності мовних одиниць // Мовознавство. – 1995. - № 23. – С. 17 – 21.3. Ефимов Р. В., Каравашкин В. И. Внутренняя валентность слова: теория и практика: учеб. пособие. – Харьков: [б. издва],1977. – 87 с.4. Кацнельсон С. Д. К понятию типов валентности // Вопросы языкознания. – 1987. – №3. – С. 20-32.5. Левитене Л. Г. Вопросы валентности и семантического согласования // [сб. науч. труд.]. – М., 1975. – Вып. 91. – С. 43-51.6. Степанова М. Д. О внешней и внутренней валентности слова // Иностранные языки в школе. – 1967. – № 3. – С. 15-16.7. Степанова М. Д., Хельбиг Г. Части речи и проблемы валентности в немецком языке. – М.: Высшая школа, 1978. –259 с.8. Степанова М. Д., Зуев А. Н., Молчанова И. Д. Словарь словообразовательных элементов немецкого языка // Русскийязык. – М., 1979. – 536 с.9. Теньер Л. Основы структурного синтаксиса. – М.: Прогресс, 1988. – 654 с.435

НАУКОВI ЗАПИСКИ Серія: філологічні науки Випуск 95 (2)10. Brinkmann H. Die deutsche Sprache. Gestalt und Leistung – Düsseldorf: Verlag Schwann, 1962. – 2. Aufl. – 334 S.11. Stepanowa M. D., Helbig G. Wortarten und das Problem der Valenz in der deutschen Gegenwartssprache. – Leipzig: VEBBibliographisches Institut, 1978. – 215 S.ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАНаталія Деркевич – кандидат філологічних наук кафедри німецької мови Тернопільського національного педагогічногоуніверситету ім. В. Гнатюка.Наукові інтереси: словотвір та граматика німецької мови.436ПРОБЛЕМИ МОРФОНОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ(НА МАТЕРІАЛІ ВІДДІЄСЛІВНИХ ДЕРИВАТІВ)Інна ДЕМЕШКО (Кіровоград, Україна)У статті окреслено перспективу дослідження віддієслівних дериватів в українській мові в контекстітеоретичних здобутків сучасної лінгвістики, розглянуто проблемні питання дериваційних відношень,напрямки мотивації і морфонологічні явища у віддієслівній деривації іменників.Ключові слова: віддієслівні деривати, напрямки словотвірної мотивації, морфонологічні процеси,морфонологічні альтернації.The article outlines the perspective of the research of verbal derivatives in Ukrainian in the context oftheoretical achievements of modern linguistics; the problematic questions of derivational relations, directions ofmotivation and morphonological phenomena in verbal derivation of nouns are examined.Keywords: verbal derivatives, directions of word-forming motivation, morphonological processes,morphonological alternations.Сучасний стан лінгвістичних розвідок характеризується спрямованістю увагимовознавців до проблем становлення, розвитку і функціонування одиниць основних мовнихрівнів (ярусів) і проміжних (фразеологічного, морфонологічного і словотвірного). Усучасному українському мовознавстві в межах словотвірної морфонології досліджено основитеорії морфонологічного опису (В. Горпинич), проблеми аглютинативності в словотворенні,сполучуваності на морфемних швах (Н. Клименко, Є. Карпіловська), закономірностіреалізації морфонологічних явищ у системі словотвору (К. Городенська, М. Кравченко),морфонологічні процеси в системі іменників (Л. Комарова, Л. Кондакова) і словозмінидієслів української мови (І. Козленко), морфонологічні модифікації в процесі словозміни тасловотворення прикметника (Л. Асіїв). На початку ХХІ ст. з’являються праці, присвяченідослідженню морфонологічних процесів у словозміні та словотворі староукраїнської мовидругої половини ХVІ‒ХVІІІ ст. (Н. Русаченко), морфонологічної структури відіменниковихсловотвірних гнізд української мови (М. Федурко). Водночас, питання словотвірноїморфонології віддієслівних дериватів в українській мові залишається відкритим. Цезумовлює актуальність дослідження словотвірної морфонології девербативів у синхронномуаспекті з метою вивчення особливостей морфонологічних трансформацій дієслівних основтри-, дво- й однозонних віддієслівних похідних.Суперечлива природа морфонологічних явищ породжує різні погляди на їхню роль усучасній українській мові. Ця проблема ускладнюється впливом на морфонологічні концепціїрізних фонологічних шкіл. Так, М. Кравченко, описуючи морфонологічні явища в системіукраїнського словотвору, спирається на фонологічні погляди П. Коструби. Л. Кондакова,І. Козленко – на фонологічні погляди Л. Щерби та Н. Тоцької. Т. Попова, досліджуючиморфонологічні типи субстантивних парадигм у сучасній російській мові, використовуєтеорію «сильних» і «слабких» фонем Р. Аванесова. В. Русанівський, проаналізувавшиструктуру дієслівних основ за синхронними зрізами, розглянув історію морфонологічнихявищ у системі дієслова, зробив ряд теоретичних узагальнень про тенденції мовногорозвитку, про співвідношення кількісних і якісних змін у мові, звернув увагу на системнийпідхід до вивчення альтернацій у парадигмі дієслова [5].Метою пропонованої розвідки є розгляд проблемних питань дериваційних відношень,вияв критеріїв напрямку мотивації девербативів та морфонологічні процеси у віддієслівнійдеривації іменників. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: