Економіко-математичне моделювання

Імітаційна система – сукупність імітаційних моделей, що
вивчають внутрішні та зовнішні функціональні характеристики явищ
і процесів ВЕС.
Імітаційна модель – обчислювальна процедура, що
формалізовано описує об’єкт дослідження й імітує його поведінку.
При її побудові немає необхідності спрощувати опис явища чи
процесу, часом відкидаючи навіть суттєві частинки для того, щоб
ввести його в рамки моделі, придатної для використання тих або
інших відомих математичних методів. Для імітаційного моделювання
характерна імітація елементарних явищ, які складають основу
процесу дослідження, із збереженням їх логічної структури,
послідовності відбуття в часі, характеру та складу інформації про
стан процесу. Модель за своєю формою є логіко-математичною
(алгоритмічною).
Відносно класифікаційних ознак імітаційні моделі поділяються
на: статичні та динамічні; детерміновані та стохастичні; дискретні та
неперервні. Кожний клас задач ставить певні вимоги до імітаційної
моделі. Так, наприклад, при статичній імітації розрахунок
повторюється декілька разів для різних умов проведення
експерименту, тобто досліджується поведінка об’єкта у визначено
короткий період часу. При динамічній імітації моделюється поведінка
системи протягом тривалого періоду часу. При стохастичній імітації
до моделі вводять випадкові величини з відомим законом розподілу, а
при детермінованій – вони відсутні.
Порядок побудови імітаційної моделі та її дослідження
аналогічний аналітичним моделям. Проте для імітаційних моделей
існує ряд своїх особливостей, тому доцільно заново описати основні
етапи імітації:
1. Визначення системи – встановлення допустимих функцій
конкретних параметрів, обмежень і кількісних оцінок
ефективності системи дослідження.
2. Формулювання моделі – перехід від реального опису системи
до певної логічної (абстрактної) схеми.
3. Формування інформаційної бази – збір нормативних і
статистичних даних і подання їх у відповідній формі.
4. Трансляція моделі – опис моделі на мові, доступній
програмній системі.
654