Економіко-математичне моделювання

максимум прибутку для окремих структурних підрозділів об’єднання,
використавши запропоновані вище методи побудови компромісних
планів.
9.4. Модель оптимальної структури
інвестиційного портфеля
Інвестиційна стратегія банку визначає тактику вкладання
коштів: скільки і в які цінні папери доцільно ці кошти інвестувати.
Така розробка інвестиційної стратегії, перш за все, спрямована на
максимізацію доходу від вкладених коштів при мінімізації ціни
ресурсів, які використовуються для інвестування і вибір такого
варіанта інвестування, що забезпечить найвищу з можливих
дохідність.
До проблеми портфельного інвестування та моделювання
оптимального інвестиційного портфеля, в тому чи іншому вигляді,
зверталося багато вчених-економістів Заходу, а саме: Г. Марковітц,
Д. Тобін, У. Шарп, Дж. Сінкі. Вітчизняні науковці теж працювали над
вирішенням цієї задачі (І. Бланк, В. Вітлінський, А. Мертенс,
А. Пересада та ін.).
Однак при роботі банків на фондовому ринку України класичні
методи теорії портфельного інвестування практично не
використовуються. У моделях, властивих умовам нашої країни, слід
передбачати можливість обліку специфіки вітчизняного ринку цінних
паперів, ситуацію на світових фондових ринках, особливості ведення
бізнесу українськими банками.
Опираючись на класичний підхід до моделювання
інвестиційного портфеля та врахувавши вищезгадані особливості,
змоделюємо оптимальну структуру інвестиційного портфеля банку,
яка базується на таких висхідних припущеннях:
• інвестування розглядається з позицій банку як портфельного
інвестора, що намагається сформувати оптимальний портфель
активів, а не тільки інвестувати в єдиний визначений тип
фінансового інструменту, наприклад в акції;
• визначеність інвестиційного горизонту (два роки).
У запропонованій моделі також припускається, що, маючи на
початок періоду певний капітал Qt, банк з усіх можливих активів
формує портфель на термін інвестиційного горизонту Т. Отже, для
організації інвестиційної діяльності банк планує включити в
263