IСТОРIЯ УКРАЇНИ

2. Баган О. Нацiоналiзм i нацiоналiстичний рух. Iсторiя та iдеї. – Дрогобич, 1994.
3. Вегеш М. Августин Волошин i Карпатська Україна // Дзвiн. – 1991. – №3.
4. Грабовський С. , Ставроянi С. , Шкляр Л. Нариси з iсторiї українського державотворення.
– К., 1995. – C.387-402.
5. Гренджi-Донський В. Пiд чоботом окупанта // Л.Ч.К. – 1991. – №5.
6. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ столiття: Нариси полiтичної iсторiї. – К.,
1993. – С. 204-220.
7. Донцов Д. Iсторiя розвитку української державної iдеї. – К., 1991.
8. Життя i смерть полковника Коновальця... – Львiв, 1993.
9. Жуковський А., Субтельний О. Нарис iсторiї України. – Львiв, 1992. – С. 106-113.
10. Задоржний В., Вегеш М. Карпатська Україна у свiтлi нових документiв // Сучаснiсть.
– 1993. – №4.
11. Iсторiя України: нове бачення: У 2 т. Т.2 / Пiд ред. В.Смолiя. – К., 1995. – С. 256-280.
12. Кузьо Т. ОУН в Українi // Сучаснiсть. – 1992. – №12.
13. Лановик Б., Матисякевич З., Матейко Р. Iсторiя України. – Тернопiль, 1995. – С. 317-
322.
14. Мiрчук П. Степан Бандера. – Хмельницький, 1992. – С. 5-71.
15. ОУН-УПА // Державнiсть. – 1992. – №3.
16. Сливка О. Карпатська Україна... // Л.Ч.К. – 1993. – №7-9.
17. Субтельний О. Україна: iсторiя. – K., 1991. – C.369-392.
18. Таран С. Iнтегральний нацiоналiзм в iм’я iдеї // Березiль. – 1992. – №9-10.
19. Шафета П. Убивство мiнiстра Перацького // Дзвiн. – 1990. – №1-2.
Методичнi поради
1. Розпочинаючи розгляд даної теми, насамперед слiд зазначити,
що близько 7 млн. українцiв, в основному колишнiх пiдданих габсбурзької
монархiї, виявилися єдиною великою спiльнотою, що пiсля
1-ї свiтової вiйни не завоювала незалежностi. Зазнавши поразки у нацiонально-визвольних
змаганнях, бiльшiсть їх опинилися в складi
Польщi, решта – Румунiї та Чехословаччини. У Польськiй державi українцi
складали двi групи, вiдмiнностi мiж якими навмисне роздмухувалися
варшавським урядом: греко-католики на Львiвщинi, Тернопiльщинi
й Станiславщинi та православнi на Захiднiй Волинi, Полiссi й
Холмщинi. В Галичинi українцi ще з часiв Австро-Угорщини пройшли
полiтичний вишкiл, були звичнi до дiяльностi в рiзних сферах громадянського
суспiльства. Колишнi ж пiдданцi Росiйської iмперiї мали
значно нижчий рiвень нацiональної свiдомостi та полiтичного розвитку.
Аналiзуючи полiтику польського уряду на захiдноукраїнських
землях, необхiдно зауважити, що її метою було придушення нацiональних
прагнень українцiв. Вони складали вагому частку всього