IСТОРIЯ УКРАЇНИ

налiв, енциклопедiй, кiностудiї оголошувалися «гнiздами нацiоналiстiв-контрреволюцiонерiв»
i пiддавалися чисткам. Спираючись
на фактологiчний матерiал, покажiть, що чистки були спрямованi не
лише проти дiячiв культури, а й проти полiтичної верхiвки України. За
звинуваченнями у нацiоналiзмi їх жертвами стали 15 тиС.
вiдповiдальних працiвникiв.
Ведучи мову про так звану «велику чистку» 1937-1938 рр., треба
звернути увагу, що якщо репресiї на початку 1930-х рр. були в основному
спрямованi проти українцiв, то терор 1937-1938 рр. охопив весь
Радянський Союз i мав на метi змести всiх реальних та уявних ворогiв
Сталiна. В цей час репресувалися не лише керiвнi особи, але й рядовi
робiтники, колгоспники, iнтелiгенцiя, вiйськовослужбовцi.
Суспiльство все глибше опускалося у прiрву страху, вiдчаю, моральної
деградацiї. За особистою вказiвкою Сталiна вiд iменi ЦК ВКП(б) заарештованих
пiддавали тортурам. Не витримуючи фiзичних мук, вони
давали свiдчення i на себе, i на своїх знайомих. Так забезпечувався
черговий приплив арештiв.
Україна постраждала вiд цього «полювання на вiдьом» бiльше,
нiж iншi регiони. Служiння Сталiну вiрою i правдою впродовж багатьох
рокiв не врятувало партiйно-державне керiвництво республiки. Загинули
майже всi члени ЦК КП(б)У та українського уряду. НКВС планував
знищити цiлi верстви населення, зокрема священникiв,
колишнiх учасникiв антибiльшовицької боротьби, тих, хто бував за
кордоном чи мав там родичiв, iммiгрантiв з Галичини i ряд iнших. За
даними iсторика А.Антонова-Овсiєнка, терор 1935-1941 рр. принiс 20
млн. жертв. Скiльки з них припадає на Україну, окрiм втрат вiд голодомору
1932-1933 рр. та репресiй першої половини 30-х рр., iсторична
наука остаточно ще не визначила.
А.Авторханов, аналiзуючи у книзi «Iмперiя Кремля» нацiональний
склад жертв «великого терору» 30-х рр., зазначає: «Саме
серед української ...iнтелiгенцiї жертв терору було в декiлька разiв
бiльше, нiж у центральних областях Росiї». Навiть Л.Троцький, котрий
свого часу не приховував негативного ставлення до українського народу,
визнавав, що «нiде репресiї, чистки, придушення i всi iншi види
бюрократичного хулiганства в цiлому не досягли таких страшних розмiрiв,
як на Українi, у боротьбi з могутнiми прихованими силами в українських
масах, що прагнули бiльшої свободи й незалежностi».
У висновках зазначте, якими були наслiдки комунiстичних репресiй
для подальшої долi українського народу.