IСТОРIЯ УКРАЇНИ

жим iз самого початку iснування використовував терор як головний
аргумент своєї полiтики.
Загалом же, причинами голоду 1921-1923 рр., який, за приблизними
оцінками, коштував Україні до 1,5-2 млн жертв були:
1. Післявоєнна розруха.
2. Неврожай, викликаний посухою 1921 р.
3. Політика воєнного комунізму, насаджувана більшовиками.
4. Примусове вивезення українського хліба у голодуюче Поволжжя,
промислові центри Росії, насамперед в Москву і Петроград, та
експорт його за кордон.
5. Використання московським урядом голоду як ефективного засобу
придушення антибільшовицького повстанського руху в Україні.
При висвiтленнi питання про утворення СРСР доречно зауважити,
що його легiтимнiсть є сумнiвною, оскiльки всi рiшення приймалися
партiйною верхiвкою, а про такi загальнодемократичнi механiзми,
як опитування чи референдум, нiхто й не згадував. Крiм того, ряд дослiдникiв
твердить, що навiть з точки зору радянського права при утвореннi
союзної держави було допущено серйознi порушення. Так,
iсторик Я.Дашкевич, проаналiзувавши союзний договiр 1922 р., прийшов
до наступних висновкiв: 1). Радянський Союз як тоталiтарна держава
був утворений з допомогою брутальної сили, яка на самому початку
свого виникнення навiть не дбала про те, щоб своє терористичне
iснування i правовий нiгiлiзм маскувати юридичними формулами. 2).
Україна, нiбито приступаючи до союзного договору 1922 р. як окрема
соцiалiстична держава, вже в цей час була в становищi колонiї, що було
закрiплено де-юре два роки ранiше росiйсько-українським союзним
договором 1920 р. 3). Так званий союзний договiр 1922 р. нiколи не
вийшов поза стадiю проекту, який ще треба було доповнювати, обговорювати,
затверджувати i вводити в дiю. Як мiжнародний акт вiн не
був ратифiкований i нiколи не дiяв нi формально, нi фактично.
2. Опрацьовуючи друге питання семiнарського заняття, насамперед
слiд звернути увагу на те, що деяка лiбералiзацiя полiтики
бiльшовикiв у нацiональному питаннi в 20-х рр. була викликана не
якимись сентиментальними поривами, а їх намаганнями укоренитися в
нацiональних республiках (звiдси й назва полiтичного курсу – коренiзацiя).
Щоб змiцнити свiй вплив у республiках, партiя повинна була
розмовляти з населенням його мовою i створити власних апаратникiв з
мiсцевих кадрiв. Та безсумнiвно, що коренiзацiя мала побiчний ефект