IСТОРIЯ УКРАЇНИ

них служити у бiльшовицькому вiйську. Таким чином, коли на початку
грудня 1919 р. бiльшовики з усiма своїми силами повернулися в
Україну, їхня перемога була практично забезпеченою. Хоча i в таких
умовах українцi чинили впертий опiр бiльшовицькiй навалi фактично
до кiнця 1921 р.
При з’ясуваннi сутi бiльшовизму доцiльно вiдмiтити, що на сьогоднiшнiй
день iснують найрiзноманiтнiшi його трактування. Зокрема,
згiдно одному iз них, бiльшовизм розглядається як безпосереднє продовження
i посилення росiйської iмперської традицiї, з її нехтуванням
персоною, особистiстю, пiдкоренням приватного життя колективному,
общинному, з месiанськими спробами побудувати iдеальний лад на
землi й ощасливити все людство, i передусiм – «братнi» слов’янськi
народи. Реалiзацiя подiбної утопiї мала надзвичайно трагiчнi наслiдки
для України та її народу.
Далi слiд проаналiзувати бiльшовицьку полiтику «воєнного комунiзму»,
розiбратися у причинах замiни її непом, розкрити його суть та
значення.
Розглядаючи подiї, пов’язанi з голодом 1921-1923 рр. в Українi,
необхiдно звернути увагу, що московський бiльшовицький уряд, який i
сам немало спричинився своїми дiями до цього лиха, намагався використати
його для своїх цiлей. Зокрема, в 1921 р. в Українi було вперше
запроваджено терор голодом, через який бiльшовики, конфiскуючи
злиденнi продовольчi запаси навiть у селян пiвденних губернiй, допомагали
природному катаклiзму справитись iз селянським повстанським
рухом, небезпiдставно вважаючи, що голод впорається з повстанцями
краще, нiж каральнi експедицiї. У зв’язку з цим варто зупинитися
i на «суворо таємному» листi бiльшовицького вождя В.Ленiна, адресованого
В.Молотову для членiв полiтбюро ЦК РКП(б). В листi говорилося:
«...Саме тепер i тiльки тепер, коли в голодних мiсцевостях їдять
людей i на дорогах валяються сотнi, якщо не тисячi трупiв, ми можемо
(i тому повиннi) провести вилучення церковних цiнностей з самою
скаженою i нещадною енергiєю i не зупиняючись перед придушенням
якого завгодно опору... Всi мiркування вказують на те, що пiзнiше
зробити це нам не вдасться, бо нiякий iнший момент, крiм
вiдчайдушного голоду, не дасть нам такого настрою широких селянських
мас, який би або забезпечив нам спiвчуття цих мас, або, в крайньому
випадку, забезпечив би нам нейтралiзацiю цих мас в тому
розумiннi, що перемога в боротьбi з вилученням цiнностей залишиться
безумовно i повнiстю на нашому боцi». Як видно, бiльшовицький ре-