IСТОРIЯ УКРАЇНИ

єдиної України – Захiдно-Українська Народна Республiка (Галичина,
Буковина, Угорська Русь) i Надднiпрянська Велика Україна.
Здiйснились вiковiчнi мрiї, якими жили i за якi умирали кращi сини
України. Од нинi є одна незалежна Українська Народна Республiка. Од
нинi народ Український, визволений могутнiм поривом своїх власних
сил, має змогу об’єднаними дружнiми зусиллями всiх своїх синiв будувати
нероздiльну, самостiйну Державу Українську на благо i щастя
всього її трудового люду.»
Доречно наголосити, що, незважаючи на деяку декларативнiсть
об’єднання УНР та ЗУНР в одну державу – бо в силу ряду обставин
воно тодi так i не було доведено до логiчного завершення – день 22
сiчня 1919 р. назавжди залишиться в iсторiї українського народу як
свято Соборностi України. Це був один iз найпрекраснiших моментiв
нашої непростої, нерiдко навiть трагiчної iсторiї. Високий принцип
соборностi своїх земель – найблагороднiший в свiтi iдеал, до якого
прагне кожна нацiя. На довгому i тернистому шляху українського народу
до цього iдеалу Злука УНР i ЗУНР – подiя великого iдейного i
полiтичного значення.
Окремо потрiбно спинитися на ходi українсько-польської вiйни, а
також на характеристицi визвольних змагань на Буковинi, Закарпаттi
та Волинi. Аналiзуючи причини невдач захiдних українцiв, важливо
звернути увагу i на роль в цьому провiдних захiдних держав, якi не хотiли
бачити Україну, чи то Схiдну, чи то Захiдну, а тим бiльше Соборну,
своїм повноцiнним партнером.
5. Приступаючи до вивчення останнього питання теми, потрiбно
пам’ятати, що в результатi невдач Української Галицької Армiї в боротьбi
з поляками вона змушена була 15 липня 1919 р. вiдступити за
Збруч, де об’єдналася з вiйськом Директорiї, значно його пiдсиливши.
На думку О.Субтельного, у вiйськовому вiдношеннi українцi ще
нiколи не були такими мiцними. УГА налiчувала близько 50 тиС.
воякiв. Серед усiх армiй, що воювали в Українi, – української,
бiльшовицької, бiлої, – вона була чи не найбiльш дисциплiнованою й
дiйовою. Внаслiдок щойно проведеної реорганiзацiї та появи кiлькох
надзвичайно талановитих командувачiв сильнiшою стала й 35-тиС.
армiя Директорiї. Крiм того з нею узгоджували свої операцiї 15тисячнi
партизанськi загони пiд проводом отаманiв Зеленого та Ангела.
Таким чином українцi мали 100 тиС. загартованого в боях вiйська,
що змушувало з собою рахуватися будь-якого супротивника.
Далi варто прослiдкувати основнi подiї визвольних змагань ук-