IСТОРIЯ УКРАЇНИ

частини, що лише чекали сприятливого часу для свого виступу.
Бiльшiсть кабiнету мiнiстрiв складали члени росiйської партiї кадетiв,
а мiсцевi старости були здебiльшого або помiщиками, або земськими
урядниками.
Далi слiд охарактеризувати дiяльнiсть гетьмана П.Скоропадського
в останнiй перiод його правлiння, розповiсти про антигетьманське повстання,
розкрити причини падiння гетьманату.
3. В третьому питаннi насамперед слiд охарактеризувати
дiяльнiсть Директорiї, зокрема, розглянути умови, при яких вона була
створена, та мету, яку перед собою ставила. При цьому треба зазначити,
що єдине, що згуртувало навколо Директорiї полiтичнi партiї, якi
входили до Українського нацiонального союзу, i повстанськi селянськi
загони – це iдея боротьби з гетьманським режимом. В iнших питаннях
позицiї розбiгалися, часом у дiаметрально протилежних напрямах, тому
необхiдно було шукати компромiсiв, а це, своєю чергою, призводило
до безкiнечного з’ясування стосункiв мiж рiзними полiтичними течiями
i навiть окремими дiячами.
Розглядаючи вiдносини Директорiї з радянською владою та Антантою,
доцiльно звернути увагу, що за умов, якi склалися в кiнцi 1918
– на початку 1919 рр., Директорiя i провiднi полiтичнi сили України
мали вирiшити, з ким їм бути: iз захiдною демократiєю проти
бiльшовикiв чи з бiльшовиками проти Антанти. Самостiйного шляху,
вочевидь, не iснувало. «Загальний стан вiйська, яке брало участь у
протигетьманському повстаннi, не давав нiяких пiдстав вiрити в те,
щоб Україна могла вдержатися власними силами без союзу з одною
або другою iз зовнiшнiх сил,» – зазначав один iз чiльних дiячiв УНР –
I.Мазепа. Пошуки орiєнтацiї розкололи українцiв на кiлька таборiв, i
якщо в 1917 р. полiтичнi уподобання цiлком узгоджувалися з програмами
окремих партiй, то наприкiнцi 1918 р. й особливо на початку
1919-го проблема орiєнтацiї остаточно розколола навiть провiднi українськi
партiї.
При аналiзi ситуацiї, яка склалася в 1919 р., варто також
вiдмiтити, що в цей час, за влучним визначенням О.Субтельного,
Україну поглинув цiлковитий хаоС. У навiтнiй iсторiї Європи жодна
країна не пережила такої всеохоплюючої анархiї, такої запеклої
громадянської боротьби, такого остаточного розвалу влади, яких у цей
час зазнала Україна. Шiсть рiзних армiй дiяли на її територiї:
українська, бiльшовицька, бiла, Антанта, польська та анархiстська.
Менше, нiж за рiк Київ п’ять разiв переходив iз рук у руки. Численнi