IСТОРIЯ УКРАЇНИ

Доречно зазначити, що перша хвиля нацiонального вiдродження в
Галичинi була пов’язана з дiяльнiстю перемишлянського культурноосвiтнього
осередка, що сформувався навколо єпископiв
М.Левицького та I.Снiгурського у 20-30-х рр. ХIХ ст. До цього осередку
входили I.Могильницький, I.Лаврiвський та iн. Учасники гуртка
виявляли великий iнтерес до вiтчизняної iсторiї, до життя народу, його
мови й усної творчостi, чимало зробили для пiднесення українського
шкiльництва. I.Могильницький був автором першої в Галичинi «Граматики»
української мови i наукового трактату «Вiдомiсть о руськiм
язицi». В них вiн спростував хибнi в тi часи уявлення про український
народ та його мову i аргументовано визначив його як один з реально
iснуючих схiднослов’янських народiв з власною мовою, поширеною
на всiх (схiдних i захiдних) українських землях.
Поряд з перемишльським гуртком вивченням iсторiї рiдного
краю, збиранням українських старожитностей займалися деякi представники
духовенства у Львовi, Мукачевi та iн.
Особливу увагу при висвiтленнi даного питання слiд зосередити
на дiяльностi «Руської трiйцi» – громадсько-культурного об’єднання,
куди входили студенти Львiвського унiверситету i одночасно
вихованцi греко-католицької духовної семiнарiї – М.Шашкевич,
I.Вагилевич, Я.Головацький. Вони глибоко переживали територiальну
розчленованiсть України i щиро вболiвали над гiркою долею народу.Їх
наснажували новi iдейнi вiяння (романтизм), приклад лiтературних сил
Надднiпрянщини, поступи нацiонального вiдродження слов’янських
народiв, а також нацiонально-визвольнi змагання полякiв.
Важливо пiдкреслити, що засновники об’єднання, вбачаючи своє
головне завдання в тому, щоб за допомогою друкованого слова та
лiтературної творчостi рiдною мовою «пiдняти дух народний, просвiтити
народ», вiдкрити йому свiт, допомогти усвiдомити «гiднiсть
свою i свою силу» i тим самим пiдтримати i продовжити на галицькiй
землi справу, розпочату лiтературними дiячами Надднiпрянської України,
пiдпорядкували вирiшенню цього завдання усю багатогранну,
багато в чому першопрохiдницьку дiяльнiсть. Вони займалися збирацькою,
дослiдницькою, видавничою й публiцистичною дiяльнiстю в
сферi значного комплексу гуманiтарних дисциплiн (народознавства,
фольклористики, мовознавства, пам’яткознавства, джерелознавства,
археографiї, iсторiографiї, лiтературознавства), а також лiтературнохудожньою
та перекладацькою творчiстю. Новаторським пiдходом були
позначенi їхнi виступи за утвердження нацiональної лiтератури жи-