IСТОРIЯ УКРАЇНИ

особистостi у новiй iсторiї України, генiального поета, мислителя, патрiота.
1840 року вийшла його перша книжка вiршiв «Кобзар», що стала
нацiональною Бiблiєю українського народу в змаганнях до самовизначення,
новiтнiм Катехезисом його нацiональної свiдомостi. Характеризуючи
Т.Шевченка та його погляди, доцiльно звернути увагу на
дiяльнiсть Кирило-Мефодiївського братства, що започаткувало полiтичне
життя українцiв. Програмні ідеї братчиків були викладені у
«Книзі Битія Українського Народу» («Закон Божий») і «Статуті
Слов’янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором
яких був М.Костомаров, та у «Записці», написаній В.Білозерським.
Вони, зокрема, передбачали:
1. Створення демократичної федерації слов’янських народів, очолюваної
Україною, на принципах рівності і суверенності.
2. Майбутнє суспільство мало будуватися на засадах християнської
моралі, шляхом здійснення ряду реформ.
3. Скасування самодержавства, кріпосного права та станів; встановлення
демократичних прав і свобод для громадян.
4. Зрівняння у правах всіх слов’янських народів щодо їх
національної мови, культури, освіти та ін.
Зверніть увагу на питання про роль Т.Шевченка у дiяльностi братства,
про схожiсть i розбiжнiсть поглядiв та iдеалiв Кобзаря з полiтичними
iдеалами товариства.
Розглядаючи питання, потрiбно також розповiсти про мiсiю
В.Капнiста до Берлiну в 1791 р., розкрити значення Харкiвського та
Київського унiверситетiв у нацiонально-культурному розвитку українського
суспiльства, дати оцiнку дiяльностi масонських лож i
таємних товариств, що iснували в Українi тощо.
2. При висвiтленнi другого питання треба звернути увагу на тi
процеси, якi вiдбувалися в Українi у зв’язку iз проведенням у 60-тi роки
ХIХ ст. деяких реформ царського уряду. В цей час дещо зростає
хвиля громадянської активностi. Повернувшись наприкiнцi 50-х рр. iз
заслання, провiдники Кирило-Мефодiївського братства оселилися на
постiйне мешкання в столицi Росiйської iмперiї – Санкт-Петербурзi.
Тут вони продовжили нацiонально-визвольну пропагандистську
дiяльнiсть, але вже не в полiтичному конспiративному, а в культурнопросвiтницькому
легальному руслi. З метою поширення своїх поглядiв
ця петербурзька група у 1861 р.з великими труднощами отримала
дозвiл на публiкацiю першого в Росiйськiй iмперiї українського часопису,
що отримав назву «Основа». Протягом свого короткого 22-