IСТОРIЯ УКРАЇНИ

ностi. Полiтика Петра I супроти України в цй час пердбачала такi основнi
заходи:
1). Формально залишаючи попереднiй устрiй Гетьманщини,
царський уряд старався фактично пiдпорядкувати собi всю владу в
Українi, iгноруючи основнi права останньої, її гетьмана та уряд. Вiн
штучно пiдiгрiвав антагонiстичнi протирiччя мiж гетьманом i полковниками,
старшиною i народом; призначав на важливi посади чужинцiв;
пiдтримував тих українцiв, якi лояльно ставилися до його полiтики.
Царська система пiдриву влади українського гетьмана яскраво
вiдображена в листi князя Голiцина до канцлера Головкiна: «Задля
нашої безпеки треба насамперед посiяти незгоду мiж полковниками i
гетьманом. Не треба виконувати прохань гетьмана. Коли народ побачить,
що гетьман уже немає такої влади, як Мазепа, то, сподiваюсь,
буде приходити з доносами... Треба, щоб в усiх полках були полковники,
не згоднi з гетьманом; якщо мiж гетьманом i полковниками не
буде згоди, то всi їхнi справи будуть нам вiдкритi».
2). Неймовiрно тяжким випробуванням стали примусовi канальнi
роботи, спорудження фортифiкацiйних укрiплень, воєннi походи тощо.
Козакiв i посполитих нерiдко «ганяли» до Петербурга, Астраханi, на
Кавказ. Українцiв змушували воювати в Бiлорусi, Литвi, Лiфляндiї i
Фiнляндiї за чужi їм iнтереси. До цього, як правило, залучались найбiльш
фiзично здоровi й економiчно забезпеченi рядовi козаки, селяни
та мiщани. З них додому поверталися усього вiд 30 до 60%, а iншi вмирали
вiд нестерпних умов життя, епiдемiй, калiцтв i т.д. Така полiтика
царату фактично вела до поступового знищення українського генотипу
(адже мова йшла про смерть десяткiв тисяч людей).
3). Руйнування України як самостiйного економiчного органiзму i
поступове перетворення її в росiйську колонiю. Зокрема, дедалi частiше
мiсцевим купцям i торговим людям заборонялося займатися торгiвлею
з закордоном. Вводилась державна монополiя на багато товарiв.
Широко практикувалося перекуповування рiзноманiтних товарiв
лише у росiйських купцiв, з чого останнi мали неабиякий зиск.
Нерiдко центральною владою наперед визначались торги, ярмарки, а
особливо порти в Росiї, де саме могли торгувати українцi. Отже, фактично
була скасована вiльна українська торгiвля.
Українську економiку дуже пiдривали постiйне перебування в
Українi великої кiлькостi росiйських вiйськ (часом понад 10 тиС. чол.),
якi утримувалися здебiльшого за рахунок простого люду, а також
швидке зростання податкiв. Так тiльки з Лiвобережжя в царську скарб-