IСТОРIЯ УКРАЇНИ
IСТОРIЯ УКРАЇНИ IСТОРIЯ УКРАЇНИ
ностi. Полiтика Петра I супроти України в цй час пердбачала такi основнi заходи: 1). Формально залишаючи попереднiй устрiй Гетьманщини, царський уряд старався фактично пiдпорядкувати собi всю владу в Українi, iгноруючи основнi права останньої, її гетьмана та уряд. Вiн штучно пiдiгрiвав антагонiстичнi протирiччя мiж гетьманом i полковниками, старшиною i народом; призначав на важливi посади чужинцiв; пiдтримував тих українцiв, якi лояльно ставилися до його полiтики. Царська система пiдриву влади українського гетьмана яскраво вiдображена в листi князя Голiцина до канцлера Головкiна: «Задля нашої безпеки треба насамперед посiяти незгоду мiж полковниками i гетьманом. Не треба виконувати прохань гетьмана. Коли народ побачить, що гетьман уже немає такої влади, як Мазепа, то, сподiваюсь, буде приходити з доносами... Треба, щоб в усiх полках були полковники, не згоднi з гетьманом; якщо мiж гетьманом i полковниками не буде згоди, то всi їхнi справи будуть нам вiдкритi». 2). Неймовiрно тяжким випробуванням стали примусовi канальнi роботи, спорудження фортифiкацiйних укрiплень, воєннi походи тощо. Козакiв i посполитих нерiдко «ганяли» до Петербурга, Астраханi, на Кавказ. Українцiв змушували воювати в Бiлорусi, Литвi, Лiфляндiї i Фiнляндiї за чужi їм iнтереси. До цього, як правило, залучались найбiльш фiзично здоровi й економiчно забезпеченi рядовi козаки, селяни та мiщани. З них додому поверталися усього вiд 30 до 60%, а iншi вмирали вiд нестерпних умов життя, епiдемiй, калiцтв i т.д. Така полiтика царату фактично вела до поступового знищення українського генотипу (адже мова йшла про смерть десяткiв тисяч людей). 3). Руйнування України як самостiйного економiчного органiзму i поступове перетворення її в росiйську колонiю. Зокрема, дедалi частiше мiсцевим купцям i торговим людям заборонялося займатися торгiвлею з закордоном. Вводилась державна монополiя на багато товарiв. Широко практикувалося перекуповування рiзноманiтних товарiв лише у росiйських купцiв, з чого останнi мали неабиякий зиск. Нерiдко центральною владою наперед визначались торги, ярмарки, а особливо порти в Росiї, де саме могли торгувати українцi. Отже, фактично була скасована вiльна українська торгiвля. Українську економiку дуже пiдривали постiйне перебування в Українi великої кiлькостi росiйських вiйськ (часом понад 10 тиС. чол.), якi утримувалися здебiльшого за рахунок простого люду, а також швидке зростання податкiв. Так тiльки з Лiвобережжя в царську скарб-
ницю1722 р. надiйшло 45.5 тиС. крб., 1723 р. – 85,9 тиС. , а вже 1724 – 241,3 тиС. крб. Однiєю з негативних економiчних санкцiй росiйського уряду було також збування на територiї українських земель «лихих» мiдних грошей, щоб срiбнi й золотi залишались по можливостi в обiгу в Росiї i зосереджувалися у державнiй скарбницi. 4). Обмеження української культури. Цiлеспрямовано звужувалося вживання нацiональної мови (особливо в офiцiйних установах, великих мiстах i т.д.), скоротився видрук українських книг, здобуття освiти було взято пiд нагляд дуже пiдозрiлої й неприязної до «iнородцiв» державної цензури. Українська церква пiдпала пiд значний вплив московської патрiархiї, що не раз викликало невдоволення i протест не тiльки серед українського духовенства, а й широких кiл простих християн. 1721 р. навiть Святе письмо заборонялось передруковувати з давнiх книжок, виданих в Українi. Це дозволялося робити тiльки з «московських». Поза увагою не повинен пройти той факт, що полiтику Петра I щодо України продовжували всi наступнi самодержавнi iмператори Росiї, з бiльшою чи меншою жорстокiстю i фанатичною впертiстю. Далi слiд на конкретних прикладах прослiдкувати послiдовнiсть нищення росiйським урядом Гетьманщини та її устрою, вказати на його причини та наслiдки, розкрити значення Гетьманщини для України. Окремо варто спинитися на характеристицi та аналiзi дiяльностi таких постатей, як I.Скоропадський, П.Полуботок, Д.Апостол, К.Розумовський. 3. Протягом свого iснування Гетьманщина охоплювала фактично тiльки частину України – Лiвобережжя. В той же час життя вирувало й на iнших українських територiях, розгляд яких є предметом даного питання. При вивченнi Запорiзької Сiчi потрiбно прослiдкувати основнi етапи її розвитку в другiй половинi XVII-XVIII ст., зупинитися на причинах зруйнування в 1709 р. та остаточної лiквiдацiї в 1775 р., показати наслiдки полiтики царизму для подальшої долi запорiзького козацтва. Особливу увагу слiд зосередити на iсторичному значеннi Запорiзької Сiчi. Ще одна українська земля, де iснував козацький устрiй – це Слобiдська Україна. Територiя Слобожанщини включала землi нинiшнiх Харкiвської, Сумської областей України та територiю нинiшнiх росiйських Курської i Воронезької областей. Розповiдаючи про внутрiшнє життя на цих землях, треба зазначити, що його автономнiсть бу-
- Page 1 and 2: Микола Лазарович IС
- Page 3 and 4: Тема 1. НАЙДАВНІШІ Ч
- Page 5 and 6: бiзона, носорога, пе
- Page 7 and 8: процесу видiлення с
- Page 9 and 10: рабовласницькi дер
- Page 11 and 12: Сьогоднi всiм очеви
- Page 13 and 14: 10. Жуковський А., Су
- Page 15 and 16: жавне утворення, як
- Page 17 and 18: Водночас варто мат
- Page 19 and 20: Тема 3. УКРАЇНСЬКІ З
- Page 21 and 22: Значна ж бiльшiсть т
- Page 23 and 24: змiнювалося у гiрши
- Page 25 and 26: Поруч з братствами
- Page 27 and 28: 24. Яворницький Д. Iс
- Page 29 and 30: На Сiчi дiяв оригiнал
- Page 31 and 32: козацтво в адмiнiст
- Page 33 and 34: 1. Висвiтлюючи перше
- Page 35 and 36: держцем руським»).
- Page 37 and 38: основних тлумачень
- Page 39 and 40: 4. Велика iсторiя Укр
- Page 41 and 42: розповісти про Кон
- Page 43 and 44: 2. Приступаючи до ро
- Page 45 and 46: постатей, як П.Сухо
- Page 47 and 48: цiльно розкрити хар
- Page 49: гутньою тодi Швецiє
- Page 53 and 54: Тема 8. СУСПІЛЬНО-ПО
- Page 55 and 56: ня української iнте
- Page 57 and 58: мiсячного iснування
- Page 59 and 60: Тема 9. ЗАХІДНА УКРА
- Page 61 and 62: Доречно зазначити,
- Page 63 and 64: Доречно вiдмiтити, щ
- Page 65 and 66: вiд iдеалу нацiональ
- Page 67 and 68: (2 год.) План 1. Суспiл
- Page 69 and 70: кiвських активiстiв
- Page 71 and 72: ними, поки частина
- Page 73 and 74: ментацiєю своїх дiй
- Page 75 and 76: 1. При вивченнi перш
- Page 77 and 78: що економiчнi пробл
- Page 79 and 80: фронти роздiляли од
- Page 81 and 82: єдиної України - За
- Page 83 and 84: свiдчать i слова Х.Р
- Page 85 and 86: них служити у бiльш
- Page 87 and 88: у виглядi стрiмкого
- Page 89 and 90: пiдтримували украї
- Page 91 and 92: запаси їжi. Намагаю
- Page 93 and 94: Тема 13. ЗАХІДНОУКРА
- Page 95 and 96: населення Польщi (н
- Page 97 and 98: Пiдкреслiть, що найб
- Page 99 and 100: ностi. ОУН вiдкидала
ностi. Полiтика Петра I супроти України в цй час пердбачала такi основнi<br />
заходи:<br />
1). Формально залишаючи попереднiй устрiй Гетьманщини,<br />
царський уряд старався фактично пiдпорядкувати собi всю владу в<br />
Українi, iгноруючи основнi права останньої, її гетьмана та уряд. Вiн<br />
штучно пiдiгрiвав антагонiстичнi протирiччя мiж гетьманом i полковниками,<br />
старшиною i народом; призначав на важливi посади чужинцiв;<br />
пiдтримував тих українцiв, якi лояльно ставилися до його полiтики.<br />
Царська система пiдриву влади українського гетьмана яскраво<br />
вiдображена в листi князя Голiцина до канцлера Головкiна: «Задля<br />
нашої безпеки треба насамперед посiяти незгоду мiж полковниками i<br />
гетьманом. Не треба виконувати прохань гетьмана. Коли народ побачить,<br />
що гетьман уже немає такої влади, як Мазепа, то, сподiваюсь,<br />
буде приходити з доносами... Треба, щоб в усiх полках були полковники,<br />
не згоднi з гетьманом; якщо мiж гетьманом i полковниками не<br />
буде згоди, то всi їхнi справи будуть нам вiдкритi».<br />
2). Неймовiрно тяжким випробуванням стали примусовi канальнi<br />
роботи, спорудження фортифiкацiйних укрiплень, воєннi походи тощо.<br />
Козакiв i посполитих нерiдко «ганяли» до Петербурга, Астраханi, на<br />
Кавказ. Українцiв змушували воювати в Бiлорусi, Литвi, Лiфляндiї i<br />
Фiнляндiї за чужi їм iнтереси. До цього, як правило, залучались найбiльш<br />
фiзично здоровi й економiчно забезпеченi рядовi козаки, селяни<br />
та мiщани. З них додому поверталися усього вiд 30 до 60%, а iншi вмирали<br />
вiд нестерпних умов життя, епiдемiй, калiцтв i т.д. Така полiтика<br />
царату фактично вела до поступового знищення українського генотипу<br />
(адже мова йшла про смерть десяткiв тисяч людей).<br />
3). Руйнування України як самостiйного економiчного органiзму i<br />
поступове перетворення її в росiйську колонiю. Зокрема, дедалi частiше<br />
мiсцевим купцям i торговим людям заборонялося займатися торгiвлею<br />
з закордоном. Вводилась державна монополiя на багато товарiв.<br />
Широко практикувалося перекуповування рiзноманiтних товарiв<br />
лише у росiйських купцiв, з чого останнi мали неабиякий зиск.<br />
Нерiдко центральною владою наперед визначались торги, ярмарки, а<br />
особливо порти в Росiї, де саме могли торгувати українцi. Отже, фактично<br />
була скасована вiльна українська торгiвля.<br />
Українську економiку дуже пiдривали постiйне перебування в<br />
Українi великої кiлькостi росiйських вiйськ (часом понад 10 тиС. чол.),<br />
якi утримувалися здебiльшого за рахунок простого люду, а також<br />
швидке зростання податкiв. Так тiльки з Лiвобережжя в царську скарб-