IСТОРIЯ УКРАЇНИ

гутньою тодi Швецiєю, водночас ворогом i Москви й Варшави, Мазепа
кинув на цiлий свiт гасло, яке так генiально сформулював Вольтер:
«Україна завжди прагнула бути вiльною.»
Особливе мiсце у розглядi даного питання потрiбно придiлити
висвiтленню «Конституцiї Орлика» («Пактiв i Конституцiї прав i
вольностей Вiйська Зопорозького») – унiкального iсторичного документа,
який є не лише цiнною юридично-правовою пам’яткою, а й яскравим
свiдченням сподiвань та прагнень українського суспiльства за
тiєї трагiчної доби. Вона передбачала:
1. Україна обох боків Дніпра (по р. Случ) мала бути вільною від
чужого панування.
2. Гетьманська влада обмежувалася Генеральною радою, яка збиралася
тричі на рік і складалася з представників генеральної і полкової
старшини, генеральних радників (депутатів), які обиралися по одному
від кожного полку, а також послів від Війська Запорізького.
3. Виборність усіх посадових осіб з наступним затвердженням їх
гетьманом.
4. Недоторканість особи та відповідальність її тільки перед судом.
5. Встановлювався строгий розподіл між державною скарбницею і
особистими коштами гетьмана.
6. Мала бути проведена ревізія захоплених старшиною земельних
маєтків та скасовані всі тягарі, накладені на простий народ.
7. Православ’я проголошувалося державною релігією, а також передбачалася
автокефалія української церкви при формальному
підпорядкуванні константинопольському патріархові та ін.
Якщо порiвняти iдеї, висловленi в орликовiй конституцiї, з тими
iдеями, якi превалювали в сусiднiх државах,то можна належно оцiнити
всю вагу цього документу. Україна, як одинокий острiв перебувала в
океанi захiдних i схiдних монархiй, деспотiй, де полiтична елiта в кращому
випадку схилялася до iдеї «освiченого абсалютизму». Лише
Англiя, Нiдерланди та Швейцарiя на той час втiлювали принципи конституцiоналiзму
в полiтику й правову практику. Тому українська державнiсть
виявилася сильною предусiм своїми iдеалами, якi випередили
на столiття загальний суспiльно-полiтичний розвиток у схiдноєвропейському
регiонi.
2. Характеризуючи друге питання, необхiдно насамперед наголосити,
що невдала спроба України добитися на початку XVIII ст. незалежностi
була використана царизмом для повної лiквiдацiї її держав-