IСТОРIЯ УКРАЇНИ

цiльно розкрити характернi риси гетьманського устрою в Українi та
показати постiйне намагання царського уряду обмежити українську
автономiю та владу гетьмана, проiлюструвавши це на «Глухiвських
статтях» (1669 р.) Д.Многогрiшного, «Конотопських статтях» (1672 р.)
I.Самойловича та «Коломацьких статтях» (1687 р.) I.Мазепи.
Зокрема, останній договір обмежував і навіть у дечому
ліквідовував самостійну економічну, соціальну та зовнішню політику
України:
1. Влада гетьмана зводилася до поліційних функцій стежити і
сприяти виконанню численних царських заборон. Він позбавлявся
права заміняти без царського дозволу вищу старшину, а старшина –
скидати гетьмана. До того ж козацька старшина зобов’язувалася наглядати
і доносити на гетьмана царському уряду.
2. Заборонялися міждержавні відносини України. Листи й документи
від сусідніх держав наказувалося, не розпечатуючи, надсилати
до Москви.
3. Українське військо, обмежене до 30 тиС. чол., зобов’язане було
брати участь у військових експедиціях Московії.
4. В гетьманську столицю – Батурин – вводився московський
стрілецький полк.
5. Українським купцям «под жорстоким наказанням» заборонялося
торгувати в Московській державі, а також вести торгівлю з Кримом.Українці
під загрозою смерті зобов’язувалися брати від царських
вояків знецінені московські гроші.
6. Вперше законодавчо формулювалася вимога злиття українського
народу з російським: «Народ малороссийский всякими меры
и способы с Великороссийским соединять и в неразорванное и
крепкое согласие приводить». Для досягнення цього рекомендувалося
заохочувати змішані українсько-російські шлюби.
Окремо треба спинитися на постатi I.Мазепи, який, ставши гетьманом,
прагнув об’єднати в єдинiй державi всi українськi землi –
Лiвобережжя, Правобережжя, Запорiжжя, Слобожанщину. Вiн передбачав
побудову в Українi станової держави захiдноєвропейського
взiрця iз збереженням традицiйного козацького устрою. Реалiзовуючи
свої задуми, гетьман дбав про формування аристократичної верхiвки
українського суспiльства. З цiєю метою козацька старшина надiлялася
значними землеволодiннями, одержувала новi права та привiлеї. Це
викликало незадоволення у середовищi окремих суспiльних груп, утруднювало
консолiдацiю українського суспiльства.