IСТОРIЯ УКРАЇНИ

IСТОРIЯ УКРАЇНИ IСТОРIЯ УКРАЇНИ

library.tneu.edu.ua
from library.tneu.edu.ua More from this publisher
19.07.2013 Views

лавського договору. Він складався з підроблених московським урядом умов договору 1654 р. (українська сторона їх на цей час втратила) та додаткових статей. Його зміст переносив характер українськомосковських відносин зі сфери конфедеративного союзу у площину обмеженої автономії України у складі Московії: 1. Заборонялися зносини з іноземними державами. 2. Україна позбавлялася права без царської згоди переобирати гетьмана. 3. Гетьман без козацької ради не міг призначати й звільняти полковників та генеральну старшину, а також розпоряджатися військом без дозволу царя. 4. Для посилення контролю за діяльністю гетьманського уряду, в Україні значно збільшився контингент царських військ. Крім Києва, московські гарнізони з воєводами розташовувалися у Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві, Умані. 5. Передбачалася смертна кара для українців, які б відмовилися присягнути на вірність царю. 6. Київська митрополія підпорядковувалася московському патріарху та ін. Зрозуміло, що такий характер стосунків з Московією не міг не викликати глибокого розчарування й обурення серед козаків і старшин. Ситуація вимагала внесення серйозних змін до політичного курсу. Але це виявилося далеко не простою справою. Юрко Хмельницький прагнув блага своїй Вітчизні, хотів зберегти її незалежність, не допустити розколу козацької України. Однак, як зазначають iсторики В.Смолiй та В.Степанков, добре освiчений i не позбавлений гострого розуму юний гетьман не мав здiбностей нi полiтика, нi полководця. Емоцiйно не врiвноважений, слабкої волi, вiн не користувався авторитетом серед старшин, не мiг твердо тримати кермо влади у своїх руках, швидко став iграшкою в планах лiдерiв полiтичних угрупувань. Окремо слiд спинитися на аналiзi Чуднiвського (1660 р.) договору, укладеного Ю.Хмельницьким, та його наслідки. Завершуючи висвiтлення питання, необхiдно наголосити, що наслiдки подiй 1658-1663 рр. були трагiчними для України. По-перше, було породжено проблему територiальної цiлiсностi Української держави. По-друге, витворено причину перманентної полiтичної боротьби. По-третє, створено умови для реалiзацiї планiв Московiї i Речi Посполитої подiлити мiж собою Україну.

2. Приступаючи до розгляду другого питання, варто звернути увагу, що з середини 60-х рр. XVII ст. Україна стає ареною росiйськопольського протистояння, що добре вiдчувається в тактицi гетьманiв i старшини, в поведiнцi яких усе бiльше проглядаються риси амбiтностi, егоїзму, iгнорування загальнонацiональних iнтересiв. Кiнець кiнцем це приводить до того, що на українських землях виникає мiжусобна боротьба, з якої мають зиск лише сусiди. Україну було подiлено вздовж Днiпра на двi сфери впливу: польську – на Правобережнiй Українi та московську – на Лiвобережнiй, включно з Києвом. Турецька присутнiсть вiдчувалася на пiвднi. Всi козацькi гетьмани у цей час залежали вiд пiдтримки тих чи iнших зовнiшнiх сил. Гетьманська влада послаблювалася безперервними внутрiшнiми сутичками, соцiальним напруженням мiж козацькими низами i старшиною, що прагнула монополiзувати полiтичну владу та нав’язувати їм трудовi повинностi. Але й серед козацької старшини, якою успiшно манiпулювали могутнi сусiди України, точилася внутрiшня боротьба, iнтриги, мотивованi вузькими особистими цiлями. Особливими майстрами соцiально-полiтичної iнтриги виявилися надалi московськi царi та їхнi емiсари. Щоб лiквiдувати суверенiтет України, вони пiдбурювали народнi маси проти козацької старшини, одночасно щедро роздаючи їй маєтностi та привiлеї в обмiн за зраду iнтересiв української державностi. Народ назвав цей перiод (1663-1686 рр.) «Руїною». Пiсля того як Ю.Хмельницький зрiкся гетьманської влади, його наступниками стали П.Тетеря (1663-1665 рр.) – на Правобережнiй Українi та I.Брюховецький (1663-1668 рр.) – на Лiвобержнiй. Характеризуючи їх дiяльнiсть, слiд вiдмiтити, що обидва вони зажили недоброї слави чужинецьких поплiчникiв. Тетеря тримався чiтко пропольської орiєнтацiї, називаючи Україну польською «провiнцiєю», а короля її «природним i власним паном». Саме за допомогою полякiв йому вдалося на якийсь час поширити свiй вплив i на Лiвобережжя, але не надовго. На Лiвобережнiй Українi I.Брюховецький проводив вiдверто промосковську полiтику, пiдписавши у 1665 р. «московськi статтi», згiдно з якими всi податки, що збиралися в Українi, повиннi були йти до царського скарбу, а у всi найзначнiшi мiста призначалися царськi воєводи з вiйськом. За винятком козакiв, усе населення вiддавалося пiд адмiнiстративну та судову управу воєвод. Гетьманський уряд позбавлявся права на зовнiшньополiтичну дiяльнiсть.

лавського договору. Він складався з підроблених московським урядом<br />

умов договору 1654 р. (українська сторона їх на цей час втратила)<br />

та додаткових статей. Його зміст переносив характер українськомосковських<br />

відносин зі сфери конфедеративного союзу у площину<br />

обмеженої автономії України у складі Московії:<br />

1. Заборонялися зносини з іноземними державами.<br />

2. Україна позбавлялася права без царської згоди переобирати<br />

гетьмана.<br />

3. Гетьман без козацької ради не міг призначати й звільняти полковників<br />

та генеральну старшину, а також розпоряджатися військом<br />

без дозволу царя.<br />

4. Для посилення контролю за діяльністю гетьманського уряду, в<br />

Україні значно збільшився контингент царських військ. Крім Києва,<br />

московські гарнізони з воєводами розташовувалися у Переяславі,<br />

Ніжині, Чернігові, Брацлаві, Умані.<br />

5. Передбачалася смертна кара для українців, які б відмовилися<br />

присягнути на вірність царю.<br />

6. Київська митрополія підпорядковувалася московському<br />

патріарху та ін.<br />

Зрозуміло, що такий характер стосунків з Московією не міг не<br />

викликати глибокого розчарування й обурення серед козаків і старшин.<br />

Ситуація вимагала внесення серйозних змін до політичного курсу.<br />

Але це виявилося далеко не простою справою. Юрко Хмельницький<br />

прагнув блага своїй Вітчизні, хотів зберегти її незалежність, не<br />

допустити розколу козацької України. Однак, як зазначають iсторики<br />

В.Смолiй та В.Степанков, добре освiчений i не позбавлений гострого<br />

розуму юний гетьман не мав здiбностей нi полiтика, нi полководця.<br />

Емоцiйно не врiвноважений, слабкої волi, вiн не користувався авторитетом<br />

серед старшин, не мiг твердо тримати кермо влади у своїх руках,<br />

швидко став iграшкою в планах лiдерiв полiтичних угрупувань.<br />

Окремо слiд спинитися на аналiзi Чуднiвського (1660 р.) договору,<br />

укладеного Ю.Хмельницьким, та його наслідки.<br />

Завершуючи висвiтлення питання, необхiдно наголосити, що наслiдки<br />

подiй 1658-1663 рр. були трагiчними для України. По-перше,<br />

було породжено проблему територiальної цiлiсностi Української держави.<br />

По-друге, витворено причину перманентної полiтичної боротьби.<br />

По-третє, створено умови для реалiзацiї планiв Московiї i Речi<br />

Посполитої подiлити мiж собою Україну.

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!