IСТОРIЯ УКРАЇНИ

процеси,якi розгорнулися в козацькому краї, можуть перенестися на
московськi землi.
I справдi, порiвняння виглядає досить промовисто. Україна була
республiкою демократичного взiрця, тим часом як Московщина демонструвала
приклад деспотичного єдиновладдя. Україна фактично
лiквiдувала в себе феодальне землеволодiння, у Московiї воно становило
основу економiчної системи. Україна стояла на межi лiквiдацiї
крiпацтва, Московська держава знала найбрутальнiшу форму того
iнституту. Україна мала мiське самоврядування, у Московщинi нiчого
подiбного не iснувало i т.i. Отож панiвнi верстви останньої з вiдразою
ставилися до українських порядкiв, якi неминуче революцiонiзували
народнi маси Московщини.
Йдучи на союз iз Москвою, Б.Хмельницький розумiв, що на карту
ставиться все, чого пощастило досягти цiною запеклої боротьби. Вiн
покладав сподiвання на угоду, досягнуту 1654 р. Проте пiдступний царат
одразу взяв курс на послiдовно здiйснюване обмеження самостійності.
Уже в першi роки пiсля Переяславської ради права України
стали порушувати раз по раз. Тому то I.Виговський, ставши
гетьманом, зосередився на пошуках противаги московським впливам в
Українi. З цiєю метою вiн змiцнює зв’язки з Польщею.
У вересні 1658 р. між Україною і Польщею було укладено Гадяцький
договір, який передбачав:
1. Україна в складі Київського, Чернігівського та Брацлавського
воєводств під назвою Князівства Руського об’єднувалася з королівством
Польським і Великим князівством Литовським персональною
унією, тобто особою спільного короля.
2. Найвища законодавча влада належала Національним зборам
депутатів від усіх земель Князівствва Руського.
3. На чолі виконавчої влади мав стояти гетьман, який обирався
пожиттєво і затверджувавсяся королем.
4. Князівство Руське мало мати свій суд, скарбницю, грошову
одиницю, 40-тисячне військо, українське діловодство.
5. Перебування польських та литовських частин на українській
території заборонялося, а при нагальній потребі вони
підпорядковувалися українському гетьману.
6. Загальна свобода віри, слова, друку тощо.
Далi треба зупинитися на загостреннi полiтичної i соцiальної боротьби
в українському суспiльствi та визначити роль Москви у нiй;