IСТОРIЯ УКРАЇНИ

4. Велика iсторiя України: У 2 т. Т.2 / Зладив М.Голубець. – К., 1993. – С. 77-103.
5. Володарi гетьманської булави: Iсторичнi портрети. – К., 1995. – С. 253-385.
6. Гетьмани України: Iсторичнi портрети. – К., 1991. – С. 45-93.
7. Грабовський С. , Ставроянi С. , Шкляр Л. Нариси з iсторiї українського
8. державотворення. – К., 1995. – С. 181-198, 497-508.
9. Грушевський М. Iлюстрована iсторiя України. – К., 1990. – С. 326-366.
10. Грушевский М. Очерк истории украинского народа. – К., 1990. – С. 203-243.
11. Донцов Д. Iсторiя розвитку української державної iдеї. – К., 1991. – С. 9-18.
12. Дорошенко Д. Нарис iсторiї України. – Львiв, 1991. – С. 284-334.
13. Драгоманов М. Пропащий чаС. .. // У.I.Ж. – 1991. – №9.
14. Ефименко А. История украинского народа. – К., 1990. – С. 251-268.
15. Жуковський А., Субтельний О. Нарис iсторiї України. – Львiв, 1992. – С. 47-50.
16. Iсторiя України: нове бачення: У 2 т. Т.I. / Пiд ред. В.Смолiя. – К., 1995. – С. 191-218.
17. Крип’якевич I. Iсторiя України. – Львiв, 1990. – С. 186-204.
18. Лановик Б., Матисякевич З., Матейко Р. Iсторiя України. – Тернопiль, 1995. – С. 76-
87.
19. Полонська-Василенко Н. Iсторiя України: У 2 т. Т.2. – К., 1992. – С. 36-52.
20. Смолiй В., Степанков В. Переддень Руїни (1650-1670 рр.) // Київська старовина. –
1993. – №6.
21. Субтельний О. Україна: iсторiя. – К., 1991. – С. 128-144.
22. Яворницький Д. Iсторiя запорозьких козакiв. Т.3. – К., 1991.
Методичнi поради
1. Починаючи вивчення даної теми, потрiбно наголосити, що надзвичайно
важким ударом для молодої Української держави стала
смерть Б.Хмельницького. «Україна в найбiльш рiшучу хвилю, коли
важилася вся її доля, стратила свого довголiтнього провiдника – одинокого
чоловiка, котрий мiг покермувати нею...» – писав
М.Грушевський. Ця смерть знаменувала собою завершення першого
перiоду Нацiонально-визвольної вiйни, основним завоюванням якого
стали утвердження Української держави, встановлення у нiй нової моделi
соцiально-економiчних вiдносин i запровадження спадкоємностi
гетьманської влади.
При аналiзi полiтичної дiяльностi гетьмана I.Виговського слiд
виходити iз тих умов, в яких опинилася Україна на середину XVII ст.
Як зазначав iсторик М.Брайчевський, вже дуже скоро пiсля Переяславської
ради з’ясувалося, що московський уряд аж нiяк не збирається
дотримуватися досягнутої угоди i схильний розглядати Україну як
невiд’ємну частину Московської держави, на яку мають поширюватися
всi її закони. I це було цiлком закономiрно. Надто рiзною була
ситуацiя в Українi та в Московщинi i царський уряд побоювався, що тi