IСТОРIЯ УКРАЇНИ
IСТОРIЯ УКРАЇНИ IСТОРIЯ УКРАЇНИ
3. Договiр мiж Україною i Московською державою (1654 р.) та його оцiнка в iсторичнiй лiтературi. Реферати Богдан Хмельницький – видатний державний дiяч i полководець, фундатор Української держави. Битва пiд Батогом (1652 р.) та її наслiдки. Список лiтератури 1. Антонович В. Про часи козацькi на Українi. – К., 1991. – С. 100-142. 2. Апанович О. Українсько-росiйський договiр 1654 р. Мiфи i реальнiсть. – К., 1994. 3. Велика iсторiя України: У 2 т. Т.2 / Зладив М.Голубець. – К., 1993. – С. 54-76. 4. Грушевський М. Iлюстрована iсторiя України. – К., 1990. – С. 296-325. 5. Грушевский М. Очерк истории украинского народа. – К., 1990. – С. 178-202. 6. Дорошенко Д. Нарис з iсторiї України. – Львiв, 1991. – С. 234-283. 7. Iсторiя України: нове бачення: У 2 т. Т.I / Пiд ред.В.Смолiя.-К., 1995. – С. 152-191. 8. Костомаров В. Iстория України в життєписях визначнiйших єї дiячiв. – К., 1991. – С. 315-356. 9. Крип’якевич I. Богдан Хмельницький. – Львiв, 1990. 10. Крип’якевич I. Iсторiя України. – Львiв, 1990. – С. 170-186. 11. Лановик Б., Матисякевич З., Матейко Р. Iсторiя України. – Тернопiль, – 1995. – С. 63-76. 12. Липинський В. Україна на переломi... // У.I.Ж. – 1992. – №2, 4. 13. Мельничук Б., Юрчак Н. Шляхами Богдана Хмельницького на Тернопiльщинi. – Тернопiль, 1991. 14. Мерiме П. Українськi козаки. Богдан Хмельницький. – Львiв, 1990. 15. Наливайко Д. Козацька християнська республiка .-К., 1992. – С. 186-281. 16. Полонська-Василенко Н. Iсторiя України: У 2 т. Т.2. – К., 1992. – С. 10-35. 17. Ролле Й. Жiнки при Чигиринському дворi. – К., 1994. 18. Свєшнiков I. Битва пiд Берестечком. – Львiв, 1993. 19. Статьи Богдана Хмельницкого. Первый договор между Украиной и Россией 21 марта 1654 г. // Пам’ятки України. – 1991. – №2, 5; Вивiд прав України. – Львiв, 1991. – С. 18-41. 20. Субтельний О. Україна: iсторiя. – К., 1991. – С. 115-128. 21. Хоткевич Г. Два гетьмани. – К., 1991. – С. 5-62. 22. Шевальє П. Iсторiя вiйни козакiв проти Польщi. – К., 1993. 23. Яковлiв А. Договiр гетьмана Б.Хмельницького з Москвою року 1654 // Дзвiн. – 1991 р. – №4. Методичнi поради
1. Висвiтлюючи перше питання, слiд спинитися на розкриттi тих iсторичних передумов та об’єктивних причин, що привели до Нацiонально-визвольної революції українського народу проти польськошляхетського режиму в Українi. Найголовнiшими з них були: 1) «Ординацiя» 1638 р., у результатi якої правлячi кола Речi Посполитої обрали курс на обмеження прав, а в перспективi – на лiквiдацiю козацтва як стану українського суспiльства. Реєстрове вiйсько втратило давню самоуправу: на його чолi мав стояти не виборний гетьман, а польський комiсар; так само полковники мали бути зi шляхти i для їх охорони служила прибiчна гвардiя з найманцiв. Реєстр зменшено до 6000 чол., а решта мала повернутися в пiдданство до своїх панiв. Мiщанам i селянам заборонено зватися козаками i вiддавати своїх доньок замiж за козакiв. На Запорiжжя можливо було переходити лише за окремим дозволом. Так козаччина дiйшла до критичного моменту – бути чи не бути. 2) Посилення експлуатацiї українського селянства внаслiдок стрiмкого поширення фiльварково-панщинної системи господарства, особливо в пiвденних i схiдних регiонах України. Сучасник зазначав: «Тутешнi селяни заслуговують на спiвчуття. Вони мусять працювати власноручно i зi своїми кiньми три днi на тиждень на користь свого пана... та виконувати тисячi iнших повинностей, яких би й не повиннi були робити, не кажучи про грошi, яких пани вiд них вимагають... Одним словом, селяни змушенi вiддавати своїм панам усе, що тi захочуть... Але i це ще не найважливiше, оскiльки пани мають необмежену владу не тiльки над їхнiм майном, а й над їхнiм життям; ось яка велика свобода польської шляхти (яка живе неначе в раю, а селяни нiби перебувають у чистилищi)». 3) Посилення нацiонально-релiгiйного гноблення українського народу. Польськi магнати, особливо пiсля Берестейської унiї (1596 р.), силою насаджували в Українi католицизм i унiатство, перешкоджали розвитку шкiл, освiти, української культури, утискували православних i їхню вiру, захоплювали й руйнували церкви та монастирi. Отже, антиукраїнська полiтика польських правлячих кiл призвела до загального незадоволення усiх верств українського суспiльства, якi стали рушiйними силами революцiї. 2. Друге питання доречно розпочати з характеристики особи Б.Хмельницького, який очолив визвольну боротьбу українського народу. Вiн походив iз сiм’ї дрiбної української шляхти. Був освiченою
- Page 1 and 2: Микола Лазарович IС
- Page 3 and 4: Тема 1. НАЙДАВНІШІ Ч
- Page 5 and 6: бiзона, носорога, пе
- Page 7 and 8: процесу видiлення с
- Page 9 and 10: рабовласницькi дер
- Page 11 and 12: Сьогоднi всiм очеви
- Page 13 and 14: 10. Жуковський А., Су
- Page 15 and 16: жавне утворення, як
- Page 17 and 18: Водночас варто мат
- Page 19 and 20: Тема 3. УКРАЇНСЬКІ З
- Page 21 and 22: Значна ж бiльшiсть т
- Page 23 and 24: змiнювалося у гiрши
- Page 25 and 26: Поруч з братствами
- Page 27 and 28: 24. Яворницький Д. Iс
- Page 29 and 30: На Сiчi дiяв оригiнал
- Page 31: козацтво в адмiнiст
- Page 35 and 36: держцем руським»).
- Page 37 and 38: основних тлумачень
- Page 39 and 40: 4. Велика iсторiя Укр
- Page 41 and 42: розповісти про Кон
- Page 43 and 44: 2. Приступаючи до ро
- Page 45 and 46: постатей, як П.Сухо
- Page 47 and 48: цiльно розкрити хар
- Page 49 and 50: гутньою тодi Швецiє
- Page 51 and 52: ницю1722 р. надiйшло 45
- Page 53 and 54: Тема 8. СУСПІЛЬНО-ПО
- Page 55 and 56: ня української iнте
- Page 57 and 58: мiсячного iснування
- Page 59 and 60: Тема 9. ЗАХІДНА УКРА
- Page 61 and 62: Доречно зазначити,
- Page 63 and 64: Доречно вiдмiтити, щ
- Page 65 and 66: вiд iдеалу нацiональ
- Page 67 and 68: (2 год.) План 1. Суспiл
- Page 69 and 70: кiвських активiстiв
- Page 71 and 72: ними, поки частина
- Page 73 and 74: ментацiєю своїх дiй
- Page 75 and 76: 1. При вивченнi перш
- Page 77 and 78: що економiчнi пробл
- Page 79 and 80: фронти роздiляли од
- Page 81 and 82: єдиної України - За
1. Висвiтлюючи перше питання, слiд спинитися на розкриттi тих<br />
iсторичних передумов та об’єктивних причин, що привели до Нацiонально-визвольної<br />
революції українського народу проти польськошляхетського<br />
режиму в Українi. Найголовнiшими з них були:<br />
1) «Ординацiя» 1638 р., у результатi якої правлячi кола Речi Посполитої<br />
обрали курс на обмеження прав, а в перспективi – на<br />
лiквiдацiю козацтва як стану українського суспiльства. Реєстрове<br />
вiйсько втратило давню самоуправу: на його чолi мав стояти не виборний<br />
гетьман, а польський комiсар; так само полковники мали бути<br />
зi шляхти i для їх охорони служила прибiчна гвардiя з найманцiв.<br />
Реєстр зменшено до 6000 чол., а решта мала повернутися в пiдданство<br />
до своїх панiв. Мiщанам i селянам заборонено зватися козаками i<br />
вiддавати своїх доньок замiж за козакiв. На Запорiжжя можливо було<br />
переходити лише за окремим дозволом. Так козаччина дiйшла до критичного<br />
моменту – бути чи не бути.<br />
2) Посилення експлуатацiї українського селянства внаслiдок<br />
стрiмкого поширення фiльварково-панщинної системи господарства,<br />
особливо в пiвденних i схiдних регiонах України. Сучасник зазначав:<br />
«Тутешнi селяни заслуговують на спiвчуття. Вони мусять працювати<br />
власноручно i зi своїми кiньми три днi на тиждень на користь свого<br />
пана... та виконувати тисячi iнших повинностей, яких би й не повиннi<br />
були робити, не кажучи про грошi, яких пани вiд них вимагають... Одним<br />
словом, селяни змушенi вiддавати своїм панам усе, що тi захочуть...<br />
Але i це ще не найважливiше, оскiльки пани мають необмежену<br />
владу не тiльки над їхнiм майном, а й над їхнiм життям; ось яка велика<br />
свобода польської шляхти (яка живе неначе в раю, а селяни нiби перебувають<br />
у чистилищi)».<br />
3) Посилення нацiонально-релiгiйного гноблення українського<br />
народу. Польськi магнати, особливо пiсля Берестейської унiї (1596 р.),<br />
силою насаджували в Українi католицизм i унiатство, перешкоджали<br />
розвитку шкiл, освiти, української культури, утискували православних<br />
i їхню вiру, захоплювали й руйнували церкви та монастирi.<br />
Отже, антиукраїнська полiтика польських правлячих кiл призвела<br />
до загального незадоволення усiх верств українського суспiльства, якi<br />
стали рушiйними силами революцiї.<br />
2. Друге питання доречно розпочати з характеристики особи<br />
Б.Хмельницького, який очолив визвольну боротьбу українського народу.<br />
Вiн походив iз сiм’ї дрiбної української шляхти. Був освiченою
Change language